Історія церкви Святого
Архистратига Михаїла у Волиці
Парафія Святого Архистратига Михаїла у Шарлаївці (сучасна Волиця), має довготривалу історію. Перші писемні згадки про культові споруди на території села датуються XVIII ст.
11 травня 1753 р., згідно церковного літопису 1806 р., з дозволу унійного єпископа Сильвестра Рудницького в Шарлаївці збудована і в тому ж році освячена деканом Олександром Стебельським церква в ім’я Архистратига Михаїла.
Дерев’яна церква побудована із соснового дерева на дубових штемпелях і підвалах (пізніше поставлена на кам’яний фундамент), покрита гонтою, триглава з трьома залізними хрестами з позолотою, двома дверима із західного і південного боку на залізних завісах, вікон було 12 (6 великих зверху і 6 малих знизу) без решіток. Довжина храму складала 27 ліктів (16,092 м), ширина – 12 ліктів (7,152 м), висота – 35 ліктів (20,86 м), вівтар з притвором по 10 ліктів (5,96 м). Церковну садибу оточувала дерев’яна огорожа із соснових дошок, прибитих до дубових стовпів.
Всередині храм складався із трьох частин: вівтаря, середньої частини (нави) і бабинця. Вівтар відділявся від середньої частини храму іконостасом. З вівтаря вело троє дверей: північні, південні і Царські. Північні і південні двері з дошок, на перших містилося зображення Архистратига Михаїла, на других – Мельхіседека. Царські ворота різьблені, вкриті позолотою, з чотирма Євангелістами. Святий Антимінс освятив в 1700 р. єпископом Чернігівський Іраклій Коморовський.
У церкві стояв різьблений дерев’яний триярусний іконостас, розписаний золотом, сріблом та різними фарбами в 1764 р. В першому ярусі містилися ікони: Спасителя, храмова ікона Архистратига Михаїла, Богоматері, Святого Миколая. В другому ярусі над Царськими воротами ікона Таємної вечері, праворуч і ліворуч від неї великі свята Господні і Богородичні. По центру в третьому ярусі містилася ікона Архієрея, а по обидва боки – ікони апостолів і пророків. Іконостас увінчував дерев’яний різьблений хрест з двома маленькими іконами Матері Божої і Святого Івана.
Середню частину храму прикрашали ікони Ісуса Назарянина, Богородиці, Бога Отця, Страстей Христових, Великомучениці Варвари, сходження Святого Духа, Святого Миколая та ін.
Поблизу церкви стояла дерев’яна дзвіниця. На ній висіло 4 дзвони: перший – вагою 200 ок (256,56 кг), 1782 р. із зображенням Святого Миколая та Архистратига Михаїла, вартістю 800 злотих; другий – 50 ок, з написом: «1764», вартістю 400 злотих; третій – 35 ок, з написом «1762», вартістю 280 злотих, четвертий – 20 ок, з написом: «1731», вартістю 160 злотих.
Церковне кладовище розташовувалось на відстані 260 сажнів від храму (сучасне кладовище на Шарлаївці, кажуть в народі). Кладовище окопане земляним ровом, ворота дерев’яні закривалися. На цьому кладовищі в 1857 р. на кошти місцевого священника Василя Гурковського збудована дерев’яна церква Святої Животворної Трійці, яку освятив архієпископом Волинський Арсеній, а в 1911 р. коштом селянина Артемія Манчевського збудовано каплицю.
При Свято-Михайлівській церкві містилася бібліотека (із 25 найменувань, вартістю 766 злотих 20 грошів) та архів, в якому зберігалися: копії метричних книг (з 1740 р.), сповідальних відомостей (з 1800 р.), опис церковного майна (від 6 серпня 1806 р.), реєстр панахідний, реєстр доходів і видатків, книга обліку вінчань, копія плану землі (від 17 вересня 1814 р.), презента на землю від княгині Варвари Сангушко від 23 листопада 1778 р.
В 30-ти кроках на схід від церкви збудували будинок з сінами та коморою для паламаря із соснового дерева на дубових підвалах, соломою покритий, висотою 9 ліктів, шириною – 7 і довжиною 12 ліктів, без городу та огорожі, після закриття храму їх передали сім’ї колгоспників. На схід від тракту лежала церковна земля, а на захід від нього – будинок священника, а за ним стара школка.
Будинок священника збудував в 1785 р. своїм коштом о. Іван Дадкевич (600 злотих) із соснового дерева на дубових підвалах, з двома кімнатами і коморою. На території садиби священника розташовувалися: амбар, конюшня і погреб, шопа (хлів) для худоби, дві стодоли, до першої прибудована конюшня, покрита соломою, два погреби, сарай. Поблизу садиби город, сад і пасіка. В цілому церковна земля займала територію від школки і поляхівського тракту на заході, до хати селянина Сидора Хведина, від півдня і будівель Йосипа Грабовицького, до будівель Йосипа Кротика на півночі. Також церква мала великі земельні наділи за межами села.
Священники Свято-Михайлівської парафії: Іван Дадкевич (друга половина XVIII ст. – початок ХІХ ст.), Микола Миколайович Лукасевич (з 20 лютого 1855 р., час закінчення служби невідомий), Платон Доримедонтович Ганжулевич (початок ХХ ст.), Авксентій Петрович Пальчик (працював священником до зруйнування Свято-Михайлівської церкви, заарештований 2 грудня 1944 р. та засуджений 12 лютого 1945р. до 10 років виправно-трудових таборів, де й помер 5 липня 1945 р.). Дячки при церкві: Даниїл Степанюк (друга половина XVIII ст. – початок ХІХ ст.), Іларіон Йосипович Антипович (з 3 вересня 1884 р., час завершення невідомий), Микола Андрійович Качинський (був псаломщиком в 1912 р., час приходу і закінчення служби невідомий). Паламарем з 1854 р. служив Андрій Олександрович Талаховський, проте, невідомо до якого часу. В 1912 р. такої посади при церкві вже не було. Просфорнею в 1912 р. була Е. Ф. Данилевич. Посаду церковного старости в 1806 р. займав Йосип Гаврилюк (повний термін невідомий).
До Свято-Михайлівської парафії до кінця XVIII ст. відносились села Поляхова і Волиця Ляховецька, пізніше – лише Волиця Ляховецька. В 1912 р. в Волиці Ляховецькій збудовано власний храм, який залишався приписаним до Шарлаївки. Всього прихожан в двох селах на кінець ХІХ ст. нараховувалось 1375 осіб.
В 1930-х роках Свято-Михайлівську, Свято-Троїцьку і Свято-Миколаївську церкви зруйнували більшовики. На місці Свято-Михайлівської церкви збудовано колгоспний машинний парк. Від Свято-Троїцької церкви і каплиці на кладовищі нічого не залишилось, так само, як і від Миколаївської церкви на території саду старої школи.
Після проголошення незалежності віряни Волиці відвідували служби в Свято-Покровському храмі с. Поляхова. З 2003 р. служби відправлялися в каплиці, створеній у пристосованій будівлі райпобуткомбінату. З 2009 по 2014 рр. тривало будівництво нового храму на кошти парафіян і місцевого товариства «Волиця», за проектом архітектора Володимира Блюсюка. 17 січня 2015 р. Свято-Михайлівський храм освятив єпископ Шепетівський і Славутський Пантелеймон.
Мурований храм на 100 парафіян має форму продовгуватого хреста, довжиною 17,6 м, шириною 9 м, висотою 18,72 м. Церква складається з вівтаря, головної та бокових нав (середня частина), бабинця та тамбуру. Вівтар відділений від головної нави іконостасом, солея на дві сходини без огорожі. З вівтаря ведуть двоє дверей: одні до ризниці, інші – до паламарні. До середньої частини ведуть троє дверей: північні, південні і Царські. Дзвіниця збудована разом із храмом та розташовується над тамбуром. На січень 2022 р., через брак коштів, стіни та стеля храму залишаються нерозписаними та не придбано дзвонів.
Іконостас дерев’яний, білого кольору із позолотою (60000 грн.), двоярусний, встановили в 2014 р., ще не завершений. Царські ворота різьблені з позолотою, в них вміщено шість круглих іконок в позолочених рамах, увінчані короною з хрестиком. Над Царськими воротами ікона Таємної вечері і опускна ікона Богородиці. На дверях ростові зображення святих. В першому ярусі ростові ікони Спасителя, правою рукою благословляє, а в лівій тримає Євангеліє, Богородиці з маленьким Ісусом, Архистратига Михаїла, Святого Миколая. Над першим ярусом містяться дванадцять іконок Господніх свят у круглих позолочених рамах. В другому ярусі ікони Спасителя на троні, святих та пророків. Стіни храму прикрашають ікони: храмова ікона Архистратига Михаїла, Святого Миколая, Богородиці, Богородиці з Немовлям, Богородиці з маленьким Ісусом, Покрову Пресвятої Богородиці та ін.
Священником Свято-Михайлівського храму є о. Іван Федорович Пилипчук з Волиці-Польової, церковним старостою з 2003 р. був Роман Хороший, а зараз – Петро Савович Семенюк, просфорнею – Галина Леонідівна Кисіль.
Вадим Яблонський, вчитель історії
Поляхівського НВК
