Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 48 від 26.11.2020 року
Перегляди: 530

Об’єднатися для

 

боротьби з COVID-19

Кількість хворих на коронавірусну інфекцію на Теофіпольщині з початку пандемії станом на 25 листопада становить вже 852 людей, з них 46 дітей. То ж Теофіпольська центральна районна лікарня, як ми вже повідомляли, перепрофільована під ковідний госпіталь, кількість COVID-ліжок збільшена з 40 до 60. Обслуговують у госпіталі і хворих з Білогірського району. Ситуацію у ЦРЛ знову нам коментує т.в.о. директора КНП «Теофіпольська центральна районна лікарня» Роман Яцух:
- На сьогодні у нашому госпіталі налічується 56 хворих, з них 41 – ковідних. Що в нас змінилося за тиждень: оскільки гострою залишається потреба в засобах індивідуального захисту, ми закупили у Хмельницькому в «Медтехніці»15 комбінезонів багаторазового використання та 100 ізоляційних халатів, це біля 14 тисяч гривень. Шиємо захисні маски багаторазового використання, адже марлю нам надав підприємець Сергій Гончар, а шиє їх для поліклінічного відділення наша швачка. Підтримав нас і новообраний Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, закупив для інфекційного відділення 50 подушок, 50 ковдр, 50 комплектів пос-тільної білизни, це біля 15 тисяч гривень.

Деталі
Категорія: № 48 від 26.11.2020 року
Перегляди: 888

Найтрагічніші сторінки

історії Теофіпольщини

87 років тому по Україні «гуляла» смерть. Смерть без війни, без посухи чи потопу, чи іншого стихійного лиха. Вона спустошила села й хутори. Смерть мала ім‘я – голод. Голод. Яке це слово коротеньке, але скільки воно приносить горя. Кожна людина похилого віку, коли чує слово «голод» жахається. Адже ці люди знають, що це таке. Пережити період голоду – це майже те саме, що пережити смертний вирок. Багатьом мільйонам людей на Україні цей вирок було винесено в 1933 році.
Як же можна було вижити, коли вхаті ні зернинки, ні крупинки. Люди їли, що бачили: тварин, рослин, гнилу картоплю. Важка фізична мука падала наплечі людей – безсилля, що-небудь зробити. А якою ж була моральна? Напевне, моральна мука була ще важчою.

Деталі
Категорія: № 48 від 26.11.2020 року
Перегляди: 593

Одне на двох -


на все життя

11 березня 1989 року в „Житті Теофіпольщини” (колишня назва -„Червона зірка”) був опублікований документальний нарис „Життя, наче зірки спалах”.
У ньому розповідалося про коротке, але яскраве життя простого кунчанського хлопця, випускника Рязанського повітряно-десантного командного училища Григорія Васильовича Попружного. Загинув він у неповних двадцять чотири, виконуючи військовий обов’язок у далекому Афганістані. А мав же ступити на рушничок щастя. Вже й вінчальні обручки чекали молодят, у березні та квітні 1980-го лейтенанту пропонували йти у відпустку.
Автору цієї давньої публікації разом з ветераном освітянської ниви, невтомним ентузіастом добрих справ Андрієм Костянтиновичем Ковальчуком не так давно вдалося поспілкуватися із Раїсою Володимирівною Барболюк - саме отою зоряною нареченою загиблого молодого офіцера. Спроби вийти на відкритий діалог із нею здійснювалися і раніше, тридцять років тому. І чимало разів - у недалекому минулому. Однак щоразу уникала вона розмови про особисте, інтимне. Бо час і досі не загоїв у її серці рану. Бо ніяк не змогла і не може змиритися із непоправною втратою коханого хлопця.