Погода

Закликаю проголосувати

за Віктора Лебединського

Я, Юрій Кучерук, 5 жовтня зняв свою кандидатуру на виборах Теофіпольського селищного голови 25 жовтня 2020 року. Зробив це абсолютно усвідомлено на користь іншого кандидата – Віктора Лебединського, який бере участь у виборах від політичної партії «За конкретні справи». І зробив я це задля розвитку Теофіпольської громади, аби не допустити узурпації влади місцевим олігархом Вадимом Лейві, який уособлює собою непрозорість ведення бізнесу, виплату заробітної плати в конвертах, ухиляння від чесної сплати податків, а тепер ще й прагне встановити монополію у політичному середовищі району. Бо ж контролює районні осередки таких політичних партій як «Слуга народу», «За майбутнє» та «Європейська солідарність», у виборчих списках кандидатів у депутати Теофіпольської селищної ради від цих політичних сил – його люди.Розгорнув тотальну виборчу кампанію свого висуванця Михайла Тененева, який став успішним завдяки фінансовим махінаціям, роками обкрадаючи громаду, не сплачуючи податків. Немає сумніву, що його благодійні жести – це крихти, від того, що здобув нечесним шляхом.

У світі прекрасного

І хоч День вчителя та День художника минув, хочеться поділитися тим, як діти навчаються в дитячій художній школі. Коли я прочитала, що рівень освіти в українських дітей набагато нижчий, ніж у розвинутих країнах, поцікавилась, як організовують навчання там. Ось, що вразило: із п’яти вимог до якісної освіти у фінів, наприклад, є охоплення дітей позашкільною освітою (художні, музичні школи, спортивні заклади), яке там становить 90 % всіх учнів основної школи.
У школах району навчаються 2216 учнів, а наші мистецькі школи налічують приблизно 350 учнів, це біля 15,8% всіх дітей. Відчуваєте різницю?

Відчувати себе


потрібною людям

Щодня листоноша Шибенського відділення поштового зв’язку Галина Єднобик вирушає в дорогу. Адже треба вчасно доставити газети, журнали, перекази, пенсію, листи, ще ж запропонувати людям товари від Укрпошти, бо ж дешевші, ніж в крамницях. Перше було легше, їздила велосипедом, та й важкі сумки на нього можна було повісити. Та вже більше місяця, як ліву руку зломила. Та не скиглить, ходить пішки, продовжує сумлінно виконувати свої обов’язки. Хоч працює нещодавно, лише з квітня, а вже заслужила визнання жителів села, бо ж відповідальна, справедлива, доброзичлива, товариська.
- Живу я в Шибені 13-ий рік, вж

САМ ПОПРОСИВСЯ


НА ТОЙ ФРОНТ

Двоюрідна сестра колишнього воїна-інтернаціоналіста Віктора Гуменюка - Людмила Мацідон з Медисівки, розповіла цікаву історію із біографії свого брата. Ось цей коротенький її спогад:
-Шкода, що не зберігся той лист, який надійшов батькам Віктора – Володимирові Євстахійовичу і Марії Данилівні - у січні 1985 року з Новоград-Волинська від начальника 169-ої військової школи поварів, де навчався курсант Гуменюк. Він повідомив батькам, що випускник їхнього навчального підрозділу старший повар Віктор Гуменюк подав письмовий рапорт, аби його направили для подальшого проходження дійсної строкової служби в Демократичну Республіку Афганістан, аби там з честю виконувати місію воїна-інтернаціоналіста. Одночасно військовий начальник подякував батькам за таке зразково-патріотичне виховання сина. Таким ось чином наш Вітя в лютому 1985 року опинився в провінції Заболь у воюючому Афганістані.