Деталі

Категорія: № 10 від 5.03.2020 року

Перегляди: 590

Із колегії

райдержадміністрації

27 лютого під головуванням голови райдержадміністрації Олени Ковцун відбулося засідання колегії. Як завжди, участь в колегії взяли керівники структурних підрозділів та окремих державних установ, селищні та сільські голови. Спочатку члени колегії заслухали інформацію про підсумки соціально-економічного розвитку району за 2019 рік та основні напрями роботи у 2020 році, з якою виступилазавідувач сектору житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури та енергетики райдержадміністрації Валентина Жилюк. Зазначила, що у 2019 році структурними підрозділами Теофіпольської районної державної адміністрації, виконкомами сільських і селищних рад вживалися відповідні заходи щодо забезпечення комплексного розвитку району, належного функціонування установ бюджетної сфери, інфраструктури та соціальної захищеності населення. Забезпечувалася належна співпраця з суб’єктами господарювання у вирішенні актуальних питань життєдіяльності району, здійснювався постійний аналіз виконання показників соціально-економічного розвитку району.

Детальніше: На часі

Деталі

Категорія: № 10 від 5.03.2020 року

Перегляди: 567

Бажає миру, добра та любові

Вже 14 років Галина Медвідь працює завідувачем дитячого садочка «Колосочок» у Новоставцях. Роботу свою дуже любить. Хоч до того навчала школярів початкових класів у Коров’єнській ЗОШ І-ІІ ступенів, дошкільна освіта стала її покликанням. 

- Почуваю себе щасливою, занурююсь у роботу, - розказує, - всім серцем прагну, аби наш садочок розквітав, щоб в нас було найкраще, щоб діток в нас було більше, щоб їм було тут затишно, радісно та цікаво.
То ж крок за кроком докладала Галина Іванівна зусиль, щоб покращилася матеріально технічна база закладу. Добре, що з розумінням ставилися до проблем «Колосочка» і філія «Рідний край», і Новоставецька сільська рада, і от вже другий рік – Новоставецька об’єднана територіальна громада.

Детальніше: Напередодні свята

Деталі

Категорія: № 10 від 5.03.2020 року

Перегляди: 679

 І вдячна пам’ять

вічно житиме

Екскурс в історію
Так звана афганська тема у тодішні радянські часи для засобів масової інформації була під грифом «таємно». Посивілі від горя матері й дружини голосили над цинковими гробами, які безперебійно транспортував у Союз «чорний тюльпан», поверталися додому інваліди, а преса, радіо, телебачення безсоромно мовчали, хоча слід було кричати на весь голос.
У районній газеті перша публікація під заголовком «Життя, наче зірки спалах» з’явилася 11 березня 1989 року. В документальному нарисі розповідалося про коротку, але яскраву долю лейтенанта Григорія Попружного. Районку «на слід» навів учитель-пенсіонер Андрій Костянтинович Ковальчук. Його по праву можна назвати другим батьком колишнього учня Кунчанської восьмирічки і Теофіпольської десятирічки, випускника Рязанського повітряно-десантного вищого командного училища. У сім’ї Ковальчуків дійсно почував себе сином, бо оточили любов’ю і турботою цього від природи обдарованого юнака, що у зовсім юні роки став круглим сиротою. Коли загинув, друга рідна родина взяла на себе організацію похорону, а згодом на могилі встановила пам’ятник. Хвилюючо-щемливий факт: Андрій Костянтинович вже двадцять восьмий рік у день народження свого вихованця відвідує у Кунчі цвинтар, вшановує свого улюбленця, приносить квіти, вклоняється його пам’яті. Два роки тому А. К. Ковальчук виступив у нашій газеті з пропозицією спорудити бюст Григорію Попружному та стелу пам’яті землякам-афганцям. Задум очолюваного ним оргкомітету був простим: цією історичною пам’яттю уособити подвиг українських хлопців — уродженців Теофіпольщини. Це був дійсно подвиг, без перебільшення, адже простий кунчанський хлопець там, в Афгані, ціною власного життя врятував від непоправного тридцятьох своїх підлеглих.

Детальніше: Пишемо книгу

Деталі

Категорія: № 10 від 5.03.2020 року

Перегляди: 620

Вишите її життя  червоними та

чорними нитками

У просторій доччиній хаті в Марії Митрофанівни своя кімната. Тут коло неї на столику стос газет, бо ж любить читати, особливо нашу районку. А зі стінки дивляться з численних світлин на бабусю діти, внуки та правнуки. Вона ж - багатодітна мати, народила та виростила 5 дітей –Колю, Сашу, Сергія, Зою та Віталія, дочекалася 11 внуків та 9 правнуків. Всім віддавала частку свого великого материнського серця, тяжко трудилася, пережила голод та холод, але не розтратила добра, душевного тепла, людяності, співчуття та милосердя.

Тут, у рідній Кривовільці,у праці, в тривогах, в турботах про велику родину промайнуло її життя. І вже 8 березня накує зозуля її 85-у весну.Та, слава Богу, має світлу пам’ять та ясний розум. Одна біда – більш як рік тому зломила ногу, то ж тепер пересувається на візочку, або з палицею. Та без діла не сидить, квасолю натеребить, вареників наліпить. Вже дочці Зої Василівні підмога, бо ж працює завідуючою аптекою районної державної ветеринарної лікарні, ще ж вдома велике господарство треба доглянути.
- Як згадаю, як то мені було, - неквапом, з сумом, розказує Марія Митрофанівна, - і як те все треба було перенести, де ті сили бралися? Було мені 10 років, якраз по війні, наші мама народили п’яту дитину і крепко заслабли. А батька вже не було, в Сибіру був в таборі, аж через 10 років вернувся. Був батько за німців старостою, злецьким для людей не був, та що поробиш, лихі були часи, не пішов би служити – розстріляли б.

Детальніше: Тільки родина,як зірка єдина