Погода

 І вдячна пам’ять


вічно житиме

Екскурс в історію
Так звана афганська тема у тодішні радянські часи для засобів масової інформації була під грифом «таємно». Посивілі від горя матері й дружини голосили над цинковими гробами, які безперебійно транспортував у Союз «чорний тюльпан», поверталися додому інваліди, а преса, радіо, телебачення безсоромно мовчали, хоча слід було кричати на весь голос.
У районній газеті перша публікація під заголовком «Життя, наче зірки спалах» з’явилася 11 березня 1989 року. В документальному нарисі розповідалося про коротку, але яскраву долю лейтенанта Григорія Попружного. Районку «на слід» навів учитель-пенсіонер Андрій Костянтинович Ковальчук. Його по праву можна назвати другим батьком колишнього учня Кунчанської восьмирічки і Теофіпольської десятирічки, випускника Рязанського повітряно-десантного вищого командного училища. У сім’ї Ковальчуків дійсно почував себе сином, бо оточили любов’ю і турботою цього від природи обдарованого юнака, що у зовсім юні роки став круглим сиротою. Коли загинув, друга рідна родина взяла на себе організацію похорону, а згодом на могилі встановила пам’ятник. Хвилюючо-щемливий факт: Андрій Костянтинович вже двадцять восьмий рік у день народження свого вихованця відвідує у Кунчі цвинтар, вшановує свого улюбленця, приносить квіти, вклоняється його пам’яті. Два роки тому А. К. Ковальчук виступив у нашій газеті з пропозицією спорудити бюст Григорію Попружному та стелу пам’яті землякам-афганцям. Задум очолюваного ним оргкомітету був простим: цією історичною пам’яттю уособити подвиг українських хлопців — уродженців Теофіпольщини. Це був дійсно подвиг, без перебільшення, адже простий кунчанський хлопець там, в Афгані, ціною власного життя врятував від непоправного тридцятьох своїх підлеглих.


Хіба орден Червоної Зірки, яким нагороджені Віктор Добровольський та Віктор Лівшун, не свідчить про героїзм і мужність? Втім, про усіх членів районної спілки ветеранів Афганістану, яку очолює Володимир Процков, можна стверджувати подібне. Як і про загиблого Федора Франчука з Ульянового, багатьох померлих у мирний час героїв.
Ініціатива про встановлення погруддя і стели була широко підтримана в районі. Про це опубліковано чимало матеріалів і, зокрема, повідомлень про те, хто добровільно вносив кошти для доброї справи. Писала газета й про добродійні акції. Завдяки спільним зусиллям задумане вдалося здійснити.
Стоїть у скверику десантник
Церемоніал відкриття погруддя та стели пам’яті відбувся напередодні згадуваного Дня вшанування біля центральної площі у селищному сквері. Давно тут не збиралося такої кількості людей (на фото вгорі). Адже меморіал встановлювався за народні кошти. Зводився за щирою українською традицією толоки.
Розпочинається мітинг-реквієм. Ятрять душу слова ведучих Антоніни Кравець та Надії Постернак: «Далекий грудень 1979 року. Далека та чужа країна Афганістан. Війна… Брудна, неоголошена. Але хіба війни бувають чистими? Вони несуть смерть. Це жорстоке випробування пройшли 65 наших земляків. Не повернулись додому Григорій Попружний та Федір Франчук. Боляче, що шість воїнів-афганців померло в мирний час…»
У виконанні самодіяльних артистів Софії Кравець, Петра Головацького та Володимира Гуменюка лине популярна в народі пісня «Синові». Щемливо стає на серці, коли чуєш слова «Виростеш ти, сину…». Це ж бо очі материнські колись востаннє бачили отого десантника, що стоїть у скверику і який не може дарувати дівчатам квіти…
Звучить Гімн України. Хвилюючу промову перед учасниками мітингу-реквієму виголошує голова райдержадміністрації Микола Ковальчук. Віддаючи данину шани і поваги тим, хто виконував військовий обов’язок, пройшов важкими дорогами чужих країн, він висловив подяку ініціатору здійснення надзвичайно важливої справи Андрієві Костянтиновичу Ковальчуку – названому батькові Григорія Попружного.
-Хто не шанує минулого, той не гідний майбутнього, - це слова депутата Верховної Ради України Василя Кравчука. Він також закликав теофіпольців зміцнювати державу добрими ділами, сприяти консолідації суспільства.
Виступили також перший заступник начальника управління культури, туризму і курортів облдержадміністрації Віталій Кенц, депутат обласної ради Микола Панасюк, заступник голови обласної української спілки ветеранів Афганістану Анатолій Козак, голова Теофіпольської районної спілки Володимир Процков, вчителька Кунчанської ЗОШ І-ІІ ст. Ольга Сторожук.
Велику увагу та інтерес викликали у присутніх спогади однокласника Григорія Попружного, полковника у відставці Сергія Гундеріна (на фото внизу). Почули і побачили теофіпольці автора створення погруддя та стели пам’яті, уродженця Кривовільки скульптора Бориса Рудого (на фото внизу зліва), який мешкає і працює в Тернополі.


Біля мікрофона - Андрій Костянтинович Ковальчук (фото вгорі). Він сердечно подякував усім, хто надавав допомогу у встановленні в районі нової історичної пам’ятки: керівникам сільгосппідприємств, сільським і селищним головам, підприємцям, працівникам райво, дирекціям шкіл, районній організації воїнів-афганців. За під-тримку і особисту грошову допомогу особливу подяку висловив народному депутату України Василю Кравчуку, керівникам району Миколі Ковальчуку та Віктору Лебединському, Герою України Василю Петринюку, колективу Теофіпольської філії ВАТ «Хмельницькгаз», яку очолює Петро Вільшинський.
-Важко перерахувати усіх, хто причетний до важливої справи, - наголосив Андрій Костянтинович, - спасибі вам, добрі і чуйні люди! Погруддя і стела, що багатьма споруджені, стоятимуть віки, як пам’ять про тих, хто пережив страшну афганську війну. Були вони не окупантами і вбивцями, як дехто їх назвав, а солдатами, синами рідної Вітчизни.
Безліч живих квітів - вінків, гірлянда слави лягли до холодних гранітних обелісків, їх освятили преосвященніший Володимир, єпископ Шепетівсько-Славутської єпархії Української Православної Церкви та священнослужителі Теофіпольського благочиння. Потім була скорботна хвилина мовчання. Салютували воїнам-афганцям курсанти Хмельницької Національної академії прикордонних військ України.
Коли Григорій Попружний навчався у Рязані, у військовому училищі, і під час канікул часто гостював у домівці Ковальчуків, то син Андрія Костянтиновича Сергій теж вирішив обрати професію захисника Вітчизни. Тепер він – заступник ректора по роботі з офіцерським складом академії, полковник. Він не міг не стати учасником значимої події, що відбувалася в Теофіполі, як і вся родина Ковальчуків.
Після мітингу-реквієму його учасники подивилися в районному кінотеатрі «Україна» документальний фільм про афганську війну. Після цього – був концерт.
За доброю традицією
У неділю, 15 лютого, воїни-афганці на чолі із своїм головою Володимиром Процковим, а також начальник відділу з питань внутрішньої політики і зв’язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації райдержадміністрації Олександр Юрчук, колишня голова районного комітету солдатських матерів Тетяна Пилипівна Жарчинська, уже згадуваний Андрій Костянтинович Ковальчук відвідали могили загиблих та померлих воїнів-інтернаціоналістів — наших земляків – поклонилися їхньому праху.
У Кунчі, де похований Григорій Попружний, голова місцевого фермерського господарства Володимир Пицюк організував поминальний обід. В Уляновому, у вшануванні пам’яті Федора Франчука, взяла участь його матір Ніна Іванівна, котра мешкає нині в Хмельницькому.
Повернувшись у Теофіполь, воїни-афганці запалили на території меморіалу 20 світильників пам’яті – рівно стільки, скільки минуло років після виведення радянських військ з Афганістану.
Тадеуш ОСТРОВСЬКИЙ,
журналіст
( передрук з газети «ЖТ» № 15 - 16; 20.02. 2009 р.).