Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: Uncategorised

Повномасштабна агресія російської федерації, яка триває вже сьомий місяць, внесла свої корективи і в режим навчально-виховного процесу закладів середньої освіти України, які знаходяться поза межами зони бойових дій, в тому числі і в нашій громаді. Бо на перший план виходить безпека дітей.

Тому очна та змішана система навчання запроваджена лише в тих закладах, де є укриття, які відповідають певним вимогам. Заклади, де немає укриття, розпочали новий навчальний рік за дистанційною формою навчання.

Директором Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів(тепер Базалійський ліцей) Ірина Герасімюк була призначена 1 липня 2021 року і треба визнати, що одразу з головою занурилася в роботу. Бо, як на її свіжий погляд, чітко побачила, що потрібно покращити, змінити в першу чергу.

– Для себе я одразу визначила, – розказує Ірина Василівна, – що треба зробити все можливе, аби нашим учням було зручно, тепло, комфортно, щоб вони почували себе в безпеці, тобто, створити умови для отримання якісних знань. І розпочала я це з шкільних туалетів. Бо коли побачила, які вони застарілі, незручні та просто жахливі, залишити все це в такому стані було просто неможливо. Про якийсь частковий ремонт мова не могла йти, внутрішні стіни тут ледве трималися. Треба було робити капітальний ремонт, міняти сантехніку та каналізацію. Я дуже дякую Теофіпольському селищному голові Михайлу Тененеву, його заступнику Юлії Карбовській, які з розумінням поставилися до нашої проблеми і нам з бюджету селищної ради були виділені відповідні кошти. Це був досить великий об’єм роботи, працювали дві бригади, це тривало до самого нового року. І тепер наші туалети – суцільна краса – все сучасне, привабливе, зручне, скрізь покладена нова симпатична плитка. Одночасно з цими роботами проходила заміна 91 вікон, це були кошти обласного бюджету, цьому посприяла голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк.

Категорія: Uncategorised

Карантин закінчиться,


але ми здобуваємо досвід

Онлайн-навчання - це не наше «велике завтра», це наше «велике сьогодні»
Донна Дж. Абернаті

З яким великим нетерпінням, надіями, сподіваннями чекали ми на цьогорічну весну!
Незважаючи ні на що, вірили, що навчальний рік закінчимо у звичному, для нас усіх, режимі, без будь-яких змін та коректив. Проте не так сталося, як гадалося. Через підступний Ковід із понеділка, 5 квітня, і початкові класи переведено на дистанційну форму навчання. Ми знову опинилися в полоні своїх домівок.
Звісно, зі сторони, дистанційне навчання виглядає набагато легшим, аніж очне. Але в реальності це абсолютно не так. Навпаки, вчителю та й учням треба добре попрацювати, докласти чимало зусиль для подачі та засвоєння навчального матеріалу. А ще ж величезною проблемою (у багатьох селах громади) є відсутність Інтернету, неспроможність ба-тьків забезпечити своїх дітей ноутбуками, гаджетами. Та й самі батьки щоденно на роботі або зайняті невідкладними домашніми справами, яких в селі більше, ніж достатньо.

Категорія: Uncategorised

Стихія лютувала

Як і прогнозували синоптики, з четверга, 11 січня, погода на Хмельниччині різко погіршилася. Сильно сніжило, і вночі, і вдень наступні дні – у п’ятницю, суботу та неділю, трохи у понеділок. Ще ж потужний штормовий вітер невтомно робив свою роботу – перемітав дороги, задував сільські вулиці. Тож якщо згадати те, що було тиждень тому, 7 та 8 лютого, то тоді були лише квіточки.
Ось як прокоментував ситуацію головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та управління об’єктами комунальної власності Теофіпольської селищної ради Богдан Ковальчук:
- Всі ці дні напружено працювала снігоочисна техніка філії «Теофіпольський райавтодор», розчищала державні, а також місцеві дороги.

Категорія: Uncategorised

Не застануть її


вдома поважні літа

Ці слова з відомої пісні, смисл яких – у невичерпній любові до життя, яким би воно не було, у невтомній боротьбі з труднощами та випробуваннями, у торжестві добра та світла, у безкінечному пізнанні світу та знань – якраз про Лесю Володимирівну Місятюк, вчительку географії Волиця-Полі-вської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Бо ж ніколи не здавалася, не опускала руки, у складних життєвих ситуаціях добивалася всього сама. Написано на її долі бути сильною духом, не впадати у відчай, то ж інакше і  бути не може.

Народилася наша героїня у цьому великому (коли вчилася у школі, було тут 400 учнів) мальовничому селі, тут ми нуло все її життя. Солодким воно не було ще змалку, батько покинув, ростила її та брата Льоню мама Євгена Данилівна сама. Робила на нормі, з весни до морозів гнула спину на буряках, то ж і Леся зазнала, що таке робота в колгоспі. Та росла життєрадісною, гарно вчилася, співала, танцювала, хотіла стати вчителькою. Вступала до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту на історичний факультет, не вступила.

Категорія: Uncategorised

Спасибі, рятівники

Хочемо розповісти про чудових людей – медиків нашої районної лікарні. Це люди дійсно вірні клятві Гіппократа. Не минула нас тяжка хвороба, яка лютує у всьому світі, а також у нас, в Теофіполі, і ми були госпіталізовані в інфекційне відділення Теофіпольської ЦРЛ. Опинившись тут, зразу ж побачили, що знаходимося у надійних руках професіоналів своєї справи.
Під керівництвом завідуючої відділення Ольги Поліщук, медичні сестрички Оксана Ліщук, Галина Грига, Ольга Фреюк, Тетяна Кравчук, Галина Яковчук почали надавати нам допомогу, робили все дуже добросовісно. Якщо в когось був підвищений тиск чи температура вони не відходили від хворого поки все у нього не нормалізувалося. Спасибі їм за таку людяність, за їх золоті руки, за їх увагу до хворих, за їх самопожертву, адже вони працюють у важких умовах. Їх «епікіровка» не дає змоги навіть добре бачити, робити уколи чи інші маніпуляції. Але вони все терплять і добре справляються із своїми обов’язками.

Категорія: Uncategorised

Будується


новий водогін

Неможливо вже уявити себе без такого блага цивілізації як централізоване водопостачання. Однак у селищі Теофіполь водопровідна мережа застаріла, адже їй понад 50 років. То ж часто трапляються прориви, люди, звісно, невдоволені, скаржаться. Ще ж, коли працівники ВУЖКГ, яке обслуговує мережу, проводять ремонтні роботи, бо ж водопостачання потрібно негайно відновити, руйнується дорожнє покриття. Вихід був лише один – прокласти нову водопровідну мережу. Тому ще у 2018 році на одній з сесій Теофіпольської селищної ради було прийняте рішення про виділення коштів на виготовлення проектно-кошторисної документаціїна реконструкцію водогону. Вартість робіт складає 16 681 293 гривень, роботи будуть проводитися впродовж 4 років, практично на всіх вулицях селища.

Категорія: Uncategorised

500 КІЛОМЕТРІВ ТРИВОГ

Напевне, що кожний населений пункт – село чи місто мають своїх знаменитостей. Он нещодавно розповідав я про воїна-інтернаціоналіста Петра Андрійовича Бухера, котрий родом з Ординець, а оце вже лягають рядочки оповіді про його земляка Володимира Васильовича Чайку, котрий також появився тут на світ Божий серпневого дня 1969 року. В цьому селі він закінчив восьмирічну школу, середню освіту здобув у Базалії. А коли настав призовний вік, то райвійськкомат направив Володимира Чайку на курси шоферів до Теофіпольського ДТСААФу. Так що у своє повноліття хлопець уже мав посвідчення шофера-професіонала.
Незабаром, а точніше 11 листопада 1987 року, під звуки бравурних мелодій духового оркестру рідні, друзі, всенькі Ординці проводжали Володю Чайку до лав Збройних Сил Союзу РСР.
А далі був Хмельницький обласний збірний пункт. Тут новобранцям повідомили, що вони зараховані в команду під кодовою назвою «20-А». Ну що ж, – 20 то й 20; «А», то й «А». Головне ж – службі пішов відлік.
Потім шлях цієї команди проліг на пересильний пункт в місто Коломию Івано-Франківської області. Саме сюди за щойно призваними на службу хлопцями мали приїхати так звані «покупці»: представники тих військових частин, де вони мають проходити подальшу службу. Але минув десь добрий десяток днів, а тих «покупців» нема й нема.
Нарешті прибули. Звірили-перевірили всі необхідні документи й вирушили в путь-дорогу. І неблизьку, бо дістались аж в місто Орджонікідзе – в Дар’яльський навчальний центр підвищення кваліфікації шоферів спеціальних автомобілів КамАЗ і УрАл. Тут солдати уже сповна дізналися, що їх готують до служби у воюючому Афганістані.

Категорія: Uncategorised

Просто  Марічка

У Великолазучинській восьмирічці, рідному селі Борщівка її звали просто Марічкою. Як і більшість ровесниць, добре вчилася, брала участь у художній самодіяльності, любила допомагати в домашніх справах батькам, під час літніх канікул охоче працювала на зерноочисному току колишнього колгоспу «Родина».
Була не тільки трудолюбивою, а й від Бога вродливою. Довга плетена коса, миловидне смугляве обличчя і карі-карі очі не залишали байдужими багатьох хлопців. І молодших, і старших. Окремі з них горіли бажанням дружити з красунею. Та їй подобався лише Володя Степанюк із восьмого «Б». Високий, стрункий і теж дуже гарний. Тривалий час вони зустрічалися. Їм пророкували бути на рушникові щастя.