Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №16 від 17.04.2025 року

Саме такі слова впевнено можна промовити на адресу волонтерського осередку з Кривовільки з групи Наталії Гонюк з Новоставець, підрозділу Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Бо ж ці люди, переважно вже поважного віку, невтомно трудяться, готують смачні домашні страви для відправлення бійцям-землякам на передову. Бо хочуть, щоб вони скуштували домашнього, запашного,  щоб відчували, знали, що за них не забувають, вболівають, хочуть, щоб вони були ситими, щоб мали силу бити, виганяти ворога страшного з української землі.

Категорія: №16 від 17.04.2025 року

З початку цієї кривавої, жорстокої війни увесь колектив нашого Шибенського ліцею палко підтримує  доблесні, мужні Збройні Сили України. Бо завдяки їм ми можемо спокійно вчитися, відпочивати, будувати плани на майбутнє. І ми вирішили хоч якимось чином підтримувати наших земляків, мобілізованих бійців з Шибени та Гаївки.

Категорія: №16 від 17.04.2025 року

Днями ми відзначили два чудових свята. І стосуються вони не лише нас, ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ, а й багатьох наших ровесників,  і теперішніх працівників Національної поліції України.
14 квітня відзначався  ДЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ. Сьогодні у дні рашистської війни, звичайно, не до святкувань. Ми, усі колишні міліціонери, вносимо свою частку для наближення перемоги України! Багато наших  колег зараз перебувають в рядах захисників України.

Категорія: №16 від 17.04.2025 року

Вже вчетверте зустрічаємо Світле Воскресіння  Христове в умовах повномасштабної війни російської федерації проти нашої незалежної, суверенної України. Вже четвертий рік захоплюємося незламністю, героїзмом, мужністю Збройних Сил України. Як і в усій країні, вже четвертий рік потужно працює волонтерський рух на Теофіпольщині. І якраз на Великдень, 20 квітня, в Україні відзначається День подяки волонтерам.

Категорія: №15 від 10.04.2025 року

Зовсім нещодавно в одній із соціальних мереж потрапила мені на очі відповідь військового про перемир'я.Ось її зовсім невеличкий уривок:"
Якщо ми впадемо — ви не доживете до “перемир’я”.
Нас просто виріжуть. Як у Бучі. Як в Ізюмі. Як у Маріуполі.
Ми — військові — можемо загинути в бою.
А ви — без зброї, без захисту — загинете повільно, у підвалі або на фільтрації.
Тому перестаньте скиглити про перемир’я.
Почніть питати себе:
– Де мій донат на ЗСУ?
– Чим я допомагаю фронту?
– Як я посилюю свій тил, щоб армія вистояла?

Категорія: №15 від 10.04.2025 року

У вівторок, 8 квітня, наше товариство вразила трагічна звістка – у Шепетівській багатопрофільній лікарні після тривалої, важкої хвороби  помер наш хороший друг, розумна, освічена людина, працівник Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Андрій Васильович Осипчук. Трохи більше трьох місяців, як він був мобілізований, і ось який фінал.
Народився в селі Карабіївка у 1971 році, закінчив Карабіївську восьмирічну школу, середню освіту здобув в Гаврилівській середній школі. Оскільки легко йому давалися точні науки, у 1988 році вступив до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Після закінчення інституту став працювати інженером електронної пошти у Теофіпольському відділенні Ощадбанку. Був хорошим спеціалістом, користувався заслуженою повагою серед колег. Працював тут 21 рік, по грудень 2014 року. Далі трохи був на заробітках у Києві, працював інженером з техніки безпеки. З 2018 року став працювати інженером по техніці безпеки в Центрі первинної медико-санітарної допомоги. І тут він зарекомендував себе професіоналом.

Категорія: №15 від 10.04.2025 року

Вже минуло сорок днів, як помер мій дорогий син, захисник Вітчизни, боєць третьої стрілецької роти першого стрілецького батальйону 10-ої гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України  Руслан Анатолійович Собко зі Святця. Та моє серце продовжує краятися від болю та втрати, туги та гіркого суму. Щохвилини згадую його добрі очі, щиру посмішку, лагідний голос. Шукаю його у подиху весняного вітру, спокійному сяйві зірок, знаю, що він поруч, серед нас, у кожному вільному подиху України.
Народився Руслан 14 вересня 1987 року. Було йому три рочки, як трагічно, у 29-річному віці,  загинув його рідний батько Анатолій. Виростив його, дуже шкодував, замінив батька мій другий чоловік Сергій Панасович, став для нього наставником та порадником. І казав на нього Руслан «тато». І я весь час за нього переживала, гризлася, як простелиться його стежина у житті, адже був дуже спокійний, а таким же нелегко.

Категорія: №15 від 10.04.2025 року

Волонтери Теофіпольщини, небайдужі жителі громади продовжують демонструвати свою громадянську позицію – підтримувати Збройні Сили України, вносити свій внесок у перемогу. Хто як може – продуктами, донатами, пальним, найнеобхіднішими речами для наших захисників. Бо їм всього треба – це автомобілі ( бо вони сьогодні є, а завтра їх можуть розбити, знищити), запчастини до них, генератори, стабілізатори, дрони, РЕБи, старлінки, бензопили, сокири, молотки, цвяхи, скоби, бліндажна плівка, маскувальна сітка, прилади нічного бачення та багато чого іншого. Радіють бійці і таким простим земним речам як шкарпетки, вологі серветки, сухі душі, домашні смаколики. І тільки разом, в єднанні, як кажуть, з миру по нитці, можна щось зробити, якусь і маленьку, і велику справу.

  • Ви тут: 
  • Головна