Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже одинадцятий рік наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.

7 лютого виповнилася 10-та річниця з дня смерті Андрія Анатолійовича Іващука. Йому навіки залишилося 38 років. Народився він 4 травня 1977 року у нашій Волиці в багатодітній сім’ї Віри Олексіївни та Анатолія Петровича Іващуків. Був найстаршим із чотирьох дітей.

1 вересня 1984 року пішов у 1 клас Волицької восьмирічної школи, яку закінчив у 1992 році. Був активним учасником художньої самодіяльності школи, На всіх заходах, які проводилися у школі, постійно був солістом, гарно декламував вірші, також був дуже працелюбним, добрим, всім старався допомогти. Після закінчення школи навчався у Волочиському професійному ліцеї на електрозварювальника.

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Страшна, жорстока війна забирає кращих, забирає справжніх патріотів, цвіт нації. Їм би жити й жити, трудитися, будувати гідну країну. Їм би жити й жити, ростити дітей, дбати про свою родину, піклуватися про батьків. Та кривава війна все перекреслила, забрала в них найцінніше – їх життя.

Назавжди залишився 31-однорічним наш колишній колега, вчитель фізичного виховання Мар’янівської та Великолазучинської ЗОШ І-ІІ ступенів Олексій Вікторович Кульчицький з Великого Лазучина. Він був хорошим вчителем, його поважали і любили учні та колеги. Він був життєрадісним, доброзичливим, веселим, товариським.

З перших днів війни добровольцем пішов боронити Вітчизну. Та вже 2 квітня 2022 року прийняв свій останній бій. Майже три роки вважався зниклим безвісти. Усі ці довгі роки, місяці, дні, години, рідні чекали, молилися, хапалися за ниточки звісток і надій. Може, в полоні? Чи важко поранений? Але зустріч виявилася гіркою та розпачливою – експертиза підтвердила його смерть. Герой Олексій Кульчицький загинув 2 квітня 2022 року біля села Бражівка Ізюмського району Харківської області.

7 лютого, у п’ятницю, Теофіпольщина попрощалася з мужнім захисником України. Поховали Олексія у Теофіполі на Алеї Героїв. Висловлюємо щирі співчуття батькам, усій родині. Немає таких слів, які б могли втамувати їхній біль, їхню безмірну втрату.

Вічна пам’ять і слава Воїну, який захищав Батьківщину і кожного з нас! Слава полеглим Героям!

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Знову минулого тижня чимало зроблено Гуманітарним штабом Теофіпольщини – волонтерські групи Наталії Гонюк з Новоставець та Галини Лепетун з Колок отримували фотозвіти від наших захисників про отримані посилки, знову відбулися великі відправки бійцям-землякам. І знову розпочалася робота з приготування домашніх страв для наступних відправлень.

Так, відгукнулися бійці 90-ого батальйону 81-ї ОМБр з Донецького напрямку. Отримали те, що замовляли – інструменти для окопування, лопати, кирки, сокири, будівельну плівку, продукти (на фото). Бо, щоб зберегти своє життя, найперше, треба вкопатися.

Відрадно, що керівник відділку ТОВ «Україна-2001» у Кузьминцях Сергій Сапсай організував збір продуктів і привіз на склад штабу у ТОВ «Подільське». Щиру вдячність йому та жителям Кузьминець висловлює організатор штабу Андрій Петринюк.

Два мішки картоплі від жительки Базалії Ольги Решетнік доставив активіст штабу Анатолій Стучинський.

У п’ятницю, 7 лютого, волонтери Галини Лепетун з Колок відправили 13 посилок загальною вагою 260 кілограмів на різні напрямки бійцям-землякам з Колок, Олійників, Корчівки та Волиця-Польової. До цього три дні готували картопляники з м’ясом, гречаники, пельмені, намазку з сала та часнику, ще було солоне та копчене сало. Знову Тетяна Іванчук з Волиця-Польової напекла солодощів, аж три ящички печива. Все порозкладали, ще ж закупили чай, каву, засоби гігієни. Відвезли у Теофіполь та відправили за промокодами через Нову гуманітарну пошту. Вже й отримали фотозвіти про отримання. От що написали земляки з одного з напрямків: «Дякуємо за підтримку. Ви даєте нам сили боротися. Все було смачно, по-домашньому. Відчули домашню обстановку».

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Зворушливий благодійний захід відбувся у неділю, 9 лютого, в Теофіпольському центрі культури та дозвілля у селищі цукрового заводу. Пройшов він з ініціативи Володимира Мосейка, одного із-засновників ГО «Десантно-козацький рій», голови правління БФ «Подільсько-Волинська Січ», керівника волонтерського центру «Я – волонтер», наших друзів та партнерів з Тернополя.

Зі сторони теофіпольців, захід відбувся за сприяння організатора Гуманітарного штабу Теофіпольщини, голови правління ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові» Андрія Петринюка.

Участь у заході взяли волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини, ветерани з відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, учасниці клубу за інтересами «Скарбниця», небайдужі жителі громади, бійці-земляки ЗСУ.

До початку дійства перед Центром культури та дозвілля працювала козацька кухня з «Подільсько-Волинської Січі», всіх частували смачним козацьким кулішем.

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Коли хтось повертається з Покровського напрямку на реабілітацію, то ясно, що він повертається з пекла. І знову після короткої передишки має туди повернутися. Це про Юрія Іванюка з Шибени, бійця 155-ої ОМБр. Притому дуже скромної людини. Добре, що про те, що вкрай необхідне для його підрозділу, дізналася представник Гуманітарного штабу Теофіпольщини Зоя Нікітчук. Тож оголосила у селі збір коштів на дрон.

Так скрізь роблять земляки, коли бійцям-землякам катастрофічно не вистачає бойового оснащення. Бо ж тепер війна – це в тому числі війна дронів.

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Це про волонтерську групу Галини Лепетун з Колок. яка невтомно працює, готує смачні домашні страви, солить сало, робить тушонку, квасить городину, варить варення і все це передає через Гуманітарний штаб Теофіпольщини бійцям-землякам. Щоб таким чином підтримати Збройні Сили України, внести свій внесок у перемогу. Бо хочуть ці колків’янки, аби хлопці на передовій були ситими, мали силу бити та виганяти лютого ворога з нашої української землі.

Вперше про цих невтомних, енергійних, завзятих жінок ми написали у «Житті Теофіпольщині» 2 лютого 2023 року. А далі у кожному повідомленні про роботу штабу згадували про них, бо не рахуючись з власним часом, з власними справами, практично без відпочинку, відрами готували домашні смаколики. У кожному вантажі, відправленому на фронт, була їх вагома частка.

Оскільки це просто неймовірний приклад жіночого волонтерства, напишемо про кожну учасницю групи, бо вони того варті, адже вкладають у це свою душу, свої сили та здоров’я. Розпочинаємо, звісно, з Галини Лепетун, саме вона організувала цю добру справу.

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Наступна наша розповідь – про Наталію Семенюк, невтомну господиню з волонтерської групи Галини Лепетун. Ця лагідна, мила, спокійна, врівноважена жінка не пропустила жодної акції Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Живе поруч з магазином «Маркет-Колки», треба, – раз і прийшла, хоч часом і нездоровиться. Стала – і до роботи.

– Бо коли подумаю, – каже, – що ми тут ще в раю, а як там нашим хлопцям на передовій, вони там, бідненькі, в окопах, під обстрілами, і голодні, і холодні, – де й сили беруться. Тож просто дуже хочеться підтримати їх, внести і свою частку у нашу спільну велику перемогу.

Народилася та виросла Наталія Анатоліївна в Колках. Закінчила Колковецьку початкову школу, Олійницьку восьмирічку та Волиця-Полівську середню школу. А далі пролягла її стежина до Хмельницького, на трикотажну фабрику. Закінчила тут курси, працювала в’язальницею, закрійницею. Була ця робота її до душі. Але не судилося її жити у великому гамірному місці, роками жити в гуртожитку чи на квартирі, очікуючи не власне житло. Вийшла заміж за свого сільського хлопця Володимира Семенюка, народився синочок Віталій. Та й переїхали у рідні Колки. Стали жити на бабусиній хаті, треба було і дитину глядіти, і до роботи ставати.

Категорія: №7 від 13.02.2025 року

Не будьте байдужі, народи.

Війні потурати негоже.

Бо то чорна біда, то пекуча сльоза,

Миру станьмо усі на сторожі

Станьмо стіною до єдиного бою.

Скрутім роги врагу, зупинім сатану.

Міцний Мир зупинімо дружбою.

Не спім, українці, навіть не дрімаймо,

Надійну підмогу захисникам нашим даймо.

  • Ви тут: 
  • Головна