Уже й син став захисником Вітчизни

Категорія: № 39 від 25.09.2025 року

Вже дев’ятий рік Оксана Бондар з Теофіполя служить в Збройних Силах України.  Сьогодні вона, головний сержант, працює у другому відділі Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місті Ланівці. А майже сім років вона була санінструктором, далі бойовим медиком одного з бойових підрозділів 24-ої ОМБр. Те, що довелося її пережити, побачити, живе в її серці, не перестає боліти. Бо у війни не жіноче обличчя. Війна – це страхіття, це смерть, це те, до чого ніколи не можна звикнути, це те, чого  ніколи не можна простити.

Детальніше...

Ми за мир!

Категорія: № 39 від 25.09.2025 року

Хай літають завжди журавлі,       

Колоски видзвонюють налиті,       

Ми за те, щоб мир був на землі       

Для усіх людей на цілім світі.    

Традиційно 21 вересня  в Україні та усьому світі відзначають Міжнародний  день миру. "Мир"- таке коротке, але надзвичайно змістовне  слово, звучить по-різному на різних  континентах, але скрізь несе  прості одвічні цінності. 

Детальніше...

Донат замість букетів – дрон для наших героїв

Категорія: № 39 від 25.09.2025 року

   Квіти в'януть, а добро живе. Цього року учні, батьки та вчителі Новоставецького ліцею вирішили, що найкращий подарунок – це підтримка тих, хто щодня береже наш спокій. Тому на свято Першого дзвоника ми провели акцію «Донат замість квітів» та зібрали кошти для важливої ​​справи.

Детальніше...

Про шкільну освіту в Австрії

Категорія: № 38 від 18.09.2025 року

Нещодавно ми розповіли про нашу землячку Оксану Харчук з Поляхової, яка вже 15 років проживає в Австрії, працює завідуючою дитячими яслами та активно займається волонтерською діяльністю на підтримку України. Разом з однодумцями з української діаспори міста Дорнбірн, що у федеральній землі Форарльберг, виконують запити українських військових, надають гуманітарну допомогу цивільному населенню, яке постраждало від війни.

Детальніше...

Коли в людини є совість

Категорія: № 38 від 18.09.2025 року

Живу я в Турівці, іноді треба мені поїхати в Теофіполь. І от нещодавно вийшла я на трасу, присіла на лавочку на зупинці. Вийняла гаманець, подивилася, чи все на місці. Тут приїхав автобус, я собі сіла та поїхала. Аж в Теофіполі, коли подзвонив мій чоловік, я зогляділася, що гаманця нема, що я його забула на зупинці. Боже, там же в мене було трохи гривень та 129 доларів. Треба було ж їх зібрати з пенсії! Картаю себе страшно, думаю, запий водою.

Детальніше...

Волонтери не зупиняються

Категорія: № 38 від 18.09.2025 року

Триває війна, і нашим військовим потрібна допомога. Це і автомобілі, і будівельні  матеріали, і генератори, і повербанки, і дрони, і РЕБи, і зарядні портативні станції, і продукти довготривалого зберігання, і якісне взуття та термобілизна, і багато чого іншого. Тож волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини продовжують виконувати запити бійців-земляків і не тільки. Але, звісно, вони роблять це завдяки великій кількості небайдужих людей, які надають продукти та кошти, приходять на благодійні ярмарки та щось купують.

Детальніше...

Закликають весь світ допомогти Україні

Категорія: № 38 від 18.09.2025 року

Нещодавно група українських матерів, які втратили своїх синів на війні,  це 41 учасниця проекту «Дати мамі надію», здійснили паломництво до католицьких святинь Італії та до Ватикану. Кульмінацією подорожі була зустріч,  вітання з Папою Римським Левом XIV після його ювілейної аудієнції у суботу 6 вересня. Це стало для  них важливим кроком на шляху до відновлення після страшної, безмірної втрати.

Серед цих паломниць були і матері з Теофіпольщини – Галина Яцух, Майя Окаєвич, Людмила Чернишенко та Любов Савчук.. У кожної з них своя історія, свій біль, бо вони втратили найдорожче – своїх дітей. Під час подорожі вони пережили спектр почуттів – невимовну журбу, жаль, хвилювання за долю України, гордість за своїх синів. Але разом з тим в їх серцях росло переконання, що їм треба жити далі,  берегти про них пам’ять, вносити свою частку у боротьбу за такий довгожданий мир в Україні.

Детальніше...