У вівторок, 13 квітня, у нашій великій, дружній родині ми відзначили гарне свято – 90-річний ювілей нашої дорогої мами, бабусі та прабабусі Софії Іванівни Клапощук.
Народилася вона у багатодітній родині, де панувала любов до праці та взаємопідтримка. Її мама, Лідія Федорівна Гуцало, 1913 року народження, а батько, Іван Купріянович Гуцало, 1910 року народження, були колгоспниками, батько очолював бригаду. Родина була великою — восьмеро дітей, і Софія Іванівна була другою за старшинством. Життя було сповнене труднощів: кожен день вимагав важкої праці, адже потрібно було прогодувати велику сім’ю.
З юних років Софія Іванівна не боялася роботи. Ще в 13 років, будучи школяркою, вона взяла на свинофермі групу свиней і сама доглядала за ними, щоб мати перший власний заробіток. Після закінчення семи класів вона поїхала до Шепетівки, мріючи стати медсестрою, але важке матеріальне становище змусило її повернутися додому. Вона пішла працювати в рільничу бригаду, де швидко стала передовою молодою ланковою. Її сумлінна праця неодноразово відзначалася — вона отримувала нагороди та потрапляла на Дошку пошани.
Згодом Софія Іванівна вийшла заміж. Разом із чоловіком Петром вони виховали трьох дітей. Час був нелегкий: декретна відпустка тривала недовго, бо родині потрібні були кошти. Коли старшому сину було лише 7 місяців, вона вже повернулася до роботи. У родині з’явилися троє дітей: сини Вітя і Толя, а також я, Рая.
Після цього вона працювала в колгоспі доглядальницею телят. Там вона проявила себе як людина з великою відповідальністю, працьовитістю та щирістю. Вона завжди виконувала роботу з любов’ю, як для Господа, і за це її знову нагороджували, заносячи її портрет на Дошку пошани.
На пенсію вона вийшла у 55 років за вислугою років. Відтоді більше часу присвятила родині: допомагала доглядати онуків, підтримувала дітей. Сьогодні Софія Іванівна — щаслива мама, бабуся і прабабуся. Вона має трьох дітей, сімох онуків і дев'ятьох правнуків. Її родина велика, дружня і згуртована.
Ще до повномасштабної війни вся сім’я часто збиралася за одним столом — було тісно, але завжди радісно, а душа наповнювалася щастям. Сьогодні часи змінилися, але сини приїжджають до мами, коли можуть. Ми із чоловіком Володимиром завжди поруч — дбаємо, підтримуємо і забезпечуємо їй гідну, спокійну старість.
Нам дуже приємно, що радість ювілею нашої мами з нами розділили заступник голови Теофіпольської селищної ради Валентина Бабак, голова відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера, староста Григорій Ткачук, в.о.голови ветеранської організації Новоставецького старостату Світлана Кислюк. Дякуємо за щирі вітання, добрі слова, відзнаки та подарунки.
Адже життя нашої Софії Іванівни — це справжній приклад працьовитості, витримки, безмежної любові до родини та щирого людського тепла. Вона пройшла нелегкий шлях, але завжди залишалася опорою для близьких. Її мудрість і наполегливість передаються з покоління в покоління. Сьогодні її родина — це гордість, підтримка і джерело натхнення для всіх. Вона залишається для всіх нас символом життєвої сили, турботи і безмежної відданості рідним.
Раїса Пастощук, донька, село Чогузів
