Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

Після того, як державне підприємство “Артемсіль” призупинило роботу через російські обстріли, на додачу до дефіциту пального в Україні виник дефіцит солі.

Чи з’явиться на полицях магазинів заміна продукції “Артемсолі” та скільки вона коштуватиме? І яких ще дефіцитів варто очікувати?

За повідомленнями представників підприємства, частина співробітників виїхали, а вже вироблену сіль не змогли вивезти залізницею через постійні обстріли. Неможливим став і видобуток – російські снаряди влучали у копальні та склади.

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

У школах Теофіпольської громади уже завершився навчальний рік. Через війну в Україні, багато навчальних закладів змушені були провести свято нетрадиційно. Зокрема, новий для себе формат – онлайн проведення, освоїли вчителі та учні Човгузівської гімназії.

Не було справжнього свята у зв’язку з воєнним часом та з тим, що на території гімназії відсутнє бомбосховище, куди в разі сирени потрібно спускатись. Підготовка до свята у нас йшла поступово і не так як завжди, – розповідає виконуюча обов’язків директора Людмила Маринюк, – щоб не було скупчення, по черзі вчителі брали дітей на репетиції й знімали відео. Згодом, педагог-організатор Лариса Бульбах монтувала відеоролик й опублікувала у мережі Фейсбук. Діти переглядатимуть й згадуватимуть свої шкільні роки, особливо це стосується випускників дев’ятого класу.

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

Напевне, всі помітили, що з 1 червня на вулицях Теофіполя з’явився велосипедний поліцейський патруль. Велопатруль з’явився не тільки у нашому селищі, а й на території міст та селищ всього Хмельницького району та у великих містах області.

В умовах дефіциту пального, яке спричинило військове вторгнення росії в Україну, це є позитивним нововведенням. Крім цього, велосипедний патруль може легко дістатися до важкодоступних місць у нашому селищі, куди автомобіль не зможе доїхати.

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

Як прекрасно, що завдяки співпраці патріотів Тернопільщини та Хмельниччини ще у 2019 році у Лисогірському лісовому масиві з’явився наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ-2019». Сталося це з ініціативи тодішнього голови Теофіпольської районної ради Андрія Петринюка та наказного гетьмана Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжого Володимира Мосейка.

Районна рада у травні 2019 року надала в оренду земельну ділянку у лісовому масиві ГО «Тернопільський десантно-козацький рій» і за короткий час тут був виконаний великий обсяг робіт. Територію табору загородили, збудували п’ять вартових веж. До будівництва долучилися директор СТОВ «Святець» Василь Мастій, тодішній директор Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» Володимир Прокопчук, голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк, керівник відділку ТОВ Україна-2001» Микола Снігур. Напружено працював колектив КП «Теофіпольлісвод» на чолі з тодішнім директором Володимиром Богачом.

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

Яка настала лиха година – не розказати словами. Біда, та й годі, бо війна, нема нічого гіршого за неї. Всім страшна гриза, а найбільше матерям, чиї сини на фронті. От і мій син Ваня 25 років відслужив у Збройних Силах України.

Хтось на комбайні робить, хтось на заводі, хтось людей лічить, дітей навчає, а він таку вибрав стежку. Бо має в державі бути армія. Ніколи не було йому легко, бо то воєнщина, дисципліна. І в Лівані був, а з 2015 року на Донбасі був. Учасник АТО, і поранений був, а скільки довелося йому пережити. А мені серце рвалося, нерви зірвала, болячок купа. Коли ж хтось ще скаже, що пішов гроші заробляти та сачкувати, то хай піде посачкує та заробить.

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

Не думали-не гадали ми, що впаде на нас така чорна біда. Троє з нашої сім’ї на війну пішли, наші сини Віктор та Тарас, і онучок наш старшенький Богдан. Він же молодесенький, тільки жити починав, Боже, якби я знала, якби могла, руками ту страшну напасть відвела б, не дала б звершитися такій жорстокій несправедливості.

За що – він же землю рідну захищав від ворогів лютих, від орків тих страшних!

Категорія: №23 від 9.06.2022 року

 2 червня, у четвер, Теофіпольщина попрощалася із загиблим захисником України, механіком-водієм медичного пункту механізованого батальйону в/ч А1008 Богданом Вікторовичем Колісецьким з Турівки. Йому було лише 19 років. Рік тому хлопець був призваний на строкову службу, а минулої осені підписав контракт на службу в Збройних Силах України.

Загинув 26 травня в районі населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області під час ворожого обстрілу при виконанні бойового завдання.

Страшне горе увірвалося в родину батька, учасника АТО, бійця ЗСУ Віктора Миколайовича Пасічника, бабусі та дідуся Любові Андріївни та Миколи Вікторовича Пасічників. Народився Богдан 2 січня 2003 року, вчився у Турівській ЗОШ І-ІІ ступенів, далі в Денисівській ЗОШ І-ІІ ступенів, закінчив Тео­фіпольський ПАПЛ. Ріс хлопець спокійним, добрим, нікому не зробив зла, нікому не нашкодив, допомагав бабусі та дідусеві, турбувався про менших сестричок Діану та Віку. Призвався в армію, перейшов на контракт, а тут і війна почалася. Ось і все його життя.

26 травня перервався з Богданом зв’язок. Не знаходила Любов Андріївна собі місця, чекала, щоб дав про себе знати. В середу, 1 червня, набрала його номер, пішов виклик. Озвалась незнайома людина, сказала, що з Рівненщини, родичка загиблого 33-річного бійця, Богданового побратима. Повідомила, що загинули вони разом. Отак і знайшли його.

Категорія: №21 від 26.05.2022 року

У Всесвітній день вишиванки, який відзначався 19 травня, коли триває україно-російська війна, коли йде запекла боротьба за Незалежність України, українці вкотре підтвердили, що вишиванка була і залишається символом нескореності українського народу. Що вишиванка — це не тільки прадавня частина гардеробу нашого народу, що передавалась нащадкам та служила оберегом для його власника. Що сьогодні, як і колись, вишита сорочка є надважливою річчю для кожного українця. Може, хтось не знає, що в минулому вишиванка була підставою для цькування, що вона рятувала в голодомор (її обмінювали на хліб), що її закопували в землю, аби зберегти для майбутніх поколінь, бо вважалась найдорожчим предметом в родині.

  • Ви тут: 
  • Головна