Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 12 від 24.03.2022 року

Об’єдналися


задля перемоги

23 березня, 28 день повномасштабного вторгнення російських військ на територію суверенної, незалежної України. Ворог продовжує обстрілювати Київ та його околиці, Чернігів, Суми, Харків, Миколаїв, Запоріжжя, Дніпро та території цих областей. Жорстокі бої тривають у Донецькій та Луганській областях, оборону тримає Маріуполь. Росія наносить ракетні удари по Одесі, центральних та західних областях. І хоч росіяни несуть значні втрати, і в техніці, і в особовому складі, вперто лізуть, як щурі. Та Україна переможе, бо ніхто не здолає народ, який постав проти кривавих загарбників, який хоче жити у вільній, європейській країні, який хоче сам обирати своє майбутнє.
Тож і Теофіпольщина продовжує вносити свою частку у перемогу, у підтримку Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони нашої громади та Хмельниччини. Задля перемоги об’єдналися жителі сіл та селищ нашого краю, і ветерани, і молодь, і освітяни, і медики, і працівники культосвітніх закладів, приватних підприємств, фермери, великі агропідприємства – всі, хто хоче перемогти страшного ворога. Напружено працюють старостати, плетуться маскувальні сітки, збираються продукти харчування, готується їжа для наших захисників.

Категорія: № 12 від 24.03.2022 року

Все буде Україна!

З початку війни, коли наша батьківщина запалала від ворожих обстрілів, кожен українець відчув необхідність бути потрібним своїй державі, стати разом зі своїм народом до боротьби. Не залишились осторонь всенародної біди і жителі наших сіл – Ординець та Лютарівки. Всі чоловіки об’єднались для охорони, а жінки організувались у так званий «продовольчий фронт». Центром нашої місцевої волонтерської діяльності стала Ординецька гімназія. У приміщенні школи тепло, створені умови для роботи, а головне – тут безпечно, є облаштоване сховище на випадок повітряної тривоги.
Кожного ранку десятки жителів Ординець і Лютарівки поспішали до школи, де кипіла робота.


У спортивній залі розмістились з плетінням маскувальних сіток, їх виготовляли і зразу відвозили в Теофіполь. А у нашій шкільній їдальні жінки організували приготування їжі. Ініціативна група на чолі з Людмилою Мельник забезпечили збір коштів та закупили все необхідне. Багато поприносили продуктів з дому, з порожніми руками ніхто не йшов, бо всі знали, для кого готуватимемо. Допомогли і наші господарства – відділки ТОВ «Україна-2001» та ТОВ «Волочиськ-агро» («Астарта», Київ), за що ми дуже вдячні їх керівникам.

Категорія: № 12 від 24.03.2022 року

Підтримали прикордонників Хмельниччини

Підступна широкомасштабна війна, яку ведуть проти України російські окупанти, об’єднала мільйони українців навколо однієї священної мети – зробити все можливе та неможливе, щоб прогнати ворога з української землі та повернути мир в кожну домівку. Ми пишаємося героїзмом та мужністю воїнів Збройних Сил України, які у важких боях з переважаючими силами противника відстоюють суверенітет та незалежність України. Тож сьогодні найпершим обов’язком кожного українця є підтримка наших захисників, бо вона їм дуже потрібна.
Така підтримка, як з’ясувалася, потрібна і прикордонникам Хмельниччини. Маю достовірну інформацію, що їх підтримали і небайдужі жителі Теофіполя. Саме вони переказали певні суми пожертв на відповідний рахунок Прикордонної Служби України. Це благодійний фонд Гончаренко-центр – 20 тисяч гривень, приватний підприємець В’ячеслав Шведа – 20 тисяч гривень, пенсіонер Григорій Журавель та його друзі – 6 тисяч гривень, генеральний директор ПП «Добрий хліб» Віктор Лебединський – 5 тисяч гривень, приватний підприємець Володимир Бомащук – 4 тисячі гривень.

Категорія: № 12 від 24.03.2022 року

Що ж таке


відбувається?

Я, Василь Дем’янович Писарук, підтримую дуже справедливу статтю Андрія Петринюка «Чому ж не вистачає коштів?», яка була надрукована у газеті «Життя Теофіпольщини» 17 лютого цього року про нашу Теофіпольську багатопрофільну лікарню. У цьому контексті на прохання жителів селища Базалія жителів смт. Базалія хочу розказати, в якому становищі опинилася колишня знаменита Базалійська лікарня, яка була побудована ще у 1898 році відомим благодійником, уродженцем Базалії Григорієм Пантелеймоновичем Гладинюком за власні кошти. Оснастив її всім , що можливе було на той час і оплачував роботу медичному персоналу. Лікарня на той час була відома на всю область, в ній працювали висококваліфіковані лікарі, проводились складні оперативні втручання. Навіть була проведена операція на серці після проникаючого поранення в пастуха.
Але ще до того, коли була проведена реформа первинної ланки закладів охорони здоров’я, і наша лікарня стала амбулаторією, її обібрали як « липку». Особливо це стало відчутно після приходу на посаду головного лікаря тодішньої Теофіпольської ЦРЛ Сергія Шкраби.

Категорія: № 12 від 24.03.2022 року

Дякуємо всім, хто не покинув у біді


Ніхто не знає, що кого чекає. Тут найбільше горе, що йде страшна війна, болить серце за сина Сергія, який зараз служить у Яворові, та неждано-негадано додалося таке нещастя. Сталося це у понеділок, 14 березня. Вже й ми попорали, я молоко здала, треба було ще дещо попрасувати. А тут світла нема. Нема, то нема. Виходжу з хати – горище горить. Пережили ми з чоловіком справжній шок, ледве винесли з хати мою свекруху, давно нездужає вже, лежить. Коли приїхали пожежники, дах вже згорів, правда, сам будинок майже не пошкоджений. Виявляється, на горищі закоротило світло.

Категорія: № 11 від 17.03.2022 року

Україна


переможе

Продовжуємо розповідати про зразки підтримки Збройних Сил України жителями Теофіпольщини. Бо ж віримо, що не знайшлося у нашій громаді жодної людини, серце та душу якої б не зачепила ця страхітлива війна, ця жахлива агресія проти мирної України, мужність, стійкість, героїзм українських військових.
Тож уже на третій день війни у Воронівцях та Немиринцях розгорнувся волонтерський рух. Центром його стала Воронівецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, а його організатором - заступник директора з навчально-виховної роботи Ніна Пилипчук.
- Спочатку ми оголосили збір продуктів, - розказує Ніна Петрівна, - до цієї акції масово долучилися люди з Воронівець, Немиринець та Ільковець. Відгукнулася майже кожна родина, приносили в кого що було – картоплю, моркву, буряки, цибулю, часник, цукор, сало, жир, тушонку, цукор, консервацію. За свої гроші люди купували та приносили хліб, печиво, цукерки, ліки, бинти, рукавиці, шкарпетки, миючі засоби та засоби гігієни. Багато хліба нам передали з нашої Воронівецької церкви, якраз була поминальна субота. Ми посушили його на сухарі. За два дні ми зібрали біля двох тонн продуктів, все посортували. Тоді постало питання, як доставити все це нашим бійцям. Вирішили зв’язатися з відомим волонтером з Тернополя, наказним отаманам Тернопільського крайового коша Українського козацтва генералом-хорунжим Володимиром Мосейком.

Категорія: № 11 від 17.03.2022 року

Будемо жити,


буде багато роботи

16 березня, 21 день повномасштабного вторгнення російських військ на територію суверенної України. Підрозділи Збройних Сил України на Сході, Півдні та Півночі ведуть важкі бої, захищають рубежі, на деяких позиціях переходять в контрнаступ. Ворог скаженіє, не отримуючи переваг на суші, завдає ракетно-бомбових ударів, нищить українські міста, руйнує цивільну інфраструктуру, вбиває мирних жителів, творить гуманітарну катастрофу. Величезну ціну платить Україна, та вона вистоїть, неодмінно переможе російську орду.

Теофіпольщина продовжує вносити свою частку у підтримку Збройних Сил України, у велику спільну перемогу над лютим ворогом. Це роблять жителі нашого краю різних поколінь – і молодь, і школярі, і працівники галузей народного господарства, і ветерани. Хто плете маскувальні сітки, хто збирає продукти, сортує їх до відправки, хто зайнятий у приготуванні готових страв, хто укріплює блокпости, будує оборонні споруди, а хто стає учасником добровольчих формувань з охорони важливих об’єктів місцевої інфраструктури.

Категорія: № 10 від 10.03.2022 року

Горджуся своїми


односельцями

Невеличке наше село Борщівка. Проживає тут біля 150 людей, переважно старшого віку. Всі ми над усе любимо нашу українську землю, всією душею прагнемо миру, кращого майбутнього та щастя для наших дітей. Тож коли 24 лютого дізналися про страшну звістку, про те, що Росія напала на Україну, що російська орда вторгнулася на нашу землю зі сходу, півдня та півночі, що ракетні удари були завдані по військовим об’єктам практично по всій території України, по Києву, Харкову, Чернігову, Сумах, Маріуполю, Херсону, нас охопило обурення, праведний гнів, лють, злість. А ще нестерпний біль, адже гинули, отримували поранення бійці Збройних Сил України, Національної гвардії, мирні жителі міст та сіл, міста та містечки перетворювалися на руїни. Бо ми мирна країна, ні на кого не нападаємо, не порушуємо міжнародне право, не зазіхаємо на суверенітет інших держав. А саме Росія у 2014 році розпочала війну проти України, окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей. І тепер хоче повністю знищити нашу державу, нашу волю та свободу.

  • Ви тут: 
  • Головна