Є вода, є життя
Ще років десять тому у нашому краї ніхто не міг подумати, що у криницях не буде води, що висохнуть річечки, болота та ставки. Та це сталося. Як наслідок проведення меліорації у 70-их роках минулого століття, як наслідок глобального потепління та зміни клімату. А як без води? Без неї немає життя.
Настала така проблема і у Воронівцях. Бо ж водопровід ще за радянських часів був проведений від колгоспної та шкільної водонапірних башт лише по трьох вулицях. А як бути людям з решти вулиць?
То ж прокладання водопровідної мережі по всьому селу стало для Воронівецького сільського голови Миколи Снігура одним з пріоритетних завдань. Ще з минулого року почав вивчати питання, з’ясовувати вартість такого проекту. Та прокласти водопровід загальною протяжністю 3,2 кілометрів бюджету сіль-ської ради було не під силу. За проектно-кошторисною документацією на це було потрібно 1 613 тисячі гривень (+100 тисяч гривень за виготовлення документації).
- За підтримкою я звернувся до депутата обласної ради від політичної партії «За конкретні справи» Віктора Лебединського, - розказав Микола Іванович, - Віктор Вікторович, як великий патріот нашого краю, перейнявся нашою бідою, бо це таки справжня біда. Те, що під програму «Питна вода» з обласного бюджету на реалізацію нашого проекту було виділено 1 404 751 гривень – це тільки його заслуга. Ми йому дуже за це вдячні. Освоїти ці кошти вже було нашою турботою.Ми закупили труби, нову водонапірну башту, викопали свердловину глибиною 80 метрів, прокопали ровики під мережу. Для виконання цих робіт уклали договір з Хмельницьким ПАТ «Будівельно-монтажне управління по газифікації», жителі села самі нічого не копали. Трудили ці працівники сумлінно, величезний об’єм робіт виконали якісно та вчасно, за три тижні. Підключили 52 домогосподарств до центральної мережі водопостачання, провели її благоустрій, впорядкували санітарну зону біля свердловини. Люди у Воронівцях дуже дружні, хороші, організували для цих хлопців гаряче харчування. От разом у нас все й вийшло.
Вже 24 червня, якраз на шкільний випуск, новий водопровід запрацював. Надійшла вода на вулиці Центральну, Камчатську, Зелену, Жовтневу, Шкіль-ну, Берегову, Набережну, провулок Тихий. Раділи люди, бо ж лилася вода, як золото. Щоб не було у воді осаду, башту почистили. Йде вода, як і й йшла – чиста, як сльоза, прозора, смачна.
Визнають люди, що сіль-ський голова справжній господар, що на своєму місці, зробив людям добро. Хоч Микола Іванович - людина надзвичайної скромності, дуже не любить, щоб його хвалили. Бо то його робота, йшов сюди, щоб зробити для людей важливе, потрібне задля їх елементарного комфорту. Якби ж такими були всі керівники…
А.Джус
