вологість:
тиск:
вітер:
Напередодні свята
- Категорія: №46 від 15.11.2018р.
Робимо велику справу
Традиційно в Україні 16 листопада відзначається День працівників радіо, телебачення та зв’язку. То ж це наше професійне свято. І зустрічаємо його, як і завжди, з надією на кращі здобутки нашого підприємства – Теофіпольської станційно-лінійної дільниці Волочиського центру телекомунікацій Хмельницької філії ПАТ «Укртелеком» - та, звісно, з оптимізмом. Бо саме ми, трудівники підприємства, скажу без перебільшення, робимо таку велику, важливу справу – забезпечуємо жителів району, підприємства, установи та організації безперебійним зв’язком, як традиційним, так і сучасним. То ж за рік, що минув, нам вдалося чимало зробити.
Наприкінці минулого року завершили будівництво оптоволоконної лінії від села Окіп Ізяславського району до Поляхової. Тут в приміщенні АТС встановили обладнання та вже підключили 65 абонементів, то ж вони вже користуються супершвидкісним інтернетом, робити підключення продовжуємо. Вирішується питання продовження оптоволоконної лінії до Романового. У наших планах – будівництво ліній до Волиці та Бережинець.
Ми завершили всі роботи по встановленню портів у Кунчі, тепер їх тут 80, по вулицях Береговій та Гагаріна в Теофіполі – 48. Також проклали оптоволоконну лінію з Кунчі до Святця довжиною 5,5 кілометрів.
Напередодні свята
- Категорія: №46 від 15.11.2018р.
Поштовики надіються на краще
Оскільки професійне свято зв’язківців - День працівників телебачення, радіо та зв’язку – це свято і працівників поштових відділень, спілкуємося з начальником Теофіпольського центрального відділення поштового зв’язку Альоною Гук (на фото).
Розкажіть, будь ласка, чи за останній рік відбулися зміни в структурі відділення, які перспективи поштового зв’язку району?
- Нічого не змінилося, 22 відділення поштового зв’язку у нашому районі, як працювали, так і працюють. Ніяких документів, ніяких наказів щодо зміни структури нам не надходили. То ж ми сподіваємося, що так буде і надалі, що проблеми, які виникли між ПАТ «Укрпошта» та Пенсійним фондом України, розв’яжуться там, на рівні Кабінету Міністрів. Що наші відділення, як надавали послуги з доставки пенсій, так і будуть надавати. Та й, вважаю, взагалі, не можна уявити життя людей, особливо сільських, без поштового зв’язку.
Нам пишуть
- Категорія: №46 від 15.11.2018р.
Незабутня подорож до міста Лева
Всі діти завжди з величезним нетерпінням чекають канікул: і веселих зимових, і усіма улюблених літніх, і коротких осінніх . А якщо вони проходять цікаво, з користю, то це подвійна радість.
Недавні осінні канікули для наших учнів були особливими, адже здійснилась мрія багатьох із нас: подорож до старого Львова. З перших хвилин нам здалося, що ми потрапили в зовсім іншу епоху, у Середньовіччя.
Розпочалась ця напрочуд цікава екскурсія з Верхнього Замку. Від побаченого з такої висоти у нас перехоплювало дух, адже звідти було видно майже усе місто! Потім ми помандрували до Порохової вежі, на площу Данила Галицького, площу Ринок. Дуже цікаво було у Вірменському кварталі, у музеї просто неба. Всі були в захваті, спустившись у копальню кави. А які шоколадні шедеври ми змогли побачити, купити і скуштувати в майстерні шоколаду! Такими смачнючими солодощами, впевнена, ми не ласували ніколи.
Прекрасні миттєвості
- Категорія: №46 від 15.11.2018р.
Бринить, співає наша мова...
«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» - писав Панас Мирний. І це справді так. Українська мова є найціннішим скарбом нашої нації. Вона може втішити серце, загоїти душевні рани, недарма її називають солов’їною.
9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця - послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, в Україні відзначається День української писемності та мови. Цей день в Бережинецькій ЗОШ був особливим, бо проведені заходи створили незабутні враження, оскільки вся наша шкільна родина піднялась ще на одну сходинку до взаєморозуміння, до мовного єднання, до якого ми всі так прагнемо...
Учні та вчителі нашої школи традиційно взяли участь у написанні радіодиктанту національної єдності, який цьогоріч мав назву «Крила України». Написання цього диктанту є не стільки для того, щоб з’ясувати, наскільки ми знаємо українську мову, скільки для того, щоб продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.
Напередодні свята
- Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Бережуть пісенні традиції рідного краю
Мальовниче невелике село Колки, розкинулось поміж лісів, перелісків та зелених луків, живуть тут працьовиті, співучі, гарні душею люди. З покоління в покоління передають перлини народної творчості, давні пісні, перекази, самобутні обряди, легенди нашого краю. Хто ж у наш стрімкий, динамічний час береже цю безцінну скарбницю українського народного мистецтва ? Звісно, аматори, люди, для яких духовність переважає над матеріальним, які збагачують, наповнюють наше сучасне життя високим змістом, відчуттям прекрасного. Саме таку почесну місію виконує фольклорний колектив Колковецького
сільського клубу «Колків’янка».
Добрим словом
- Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Служив людям до останку
Педагогічна спільнота району понесла важку втрату – 4 жовтня за межу вічності відійшов ветеран педагогічної ниви, талановитий, досвідчений, мудрий керівник, багаторічний завідуючий районним відділом освіти Станіслав Петрович Лаган. Пішла з життя достойна людина, яка була взірцем не одного покоління вчителів Теофіпольщини, внесла вагому частку в розбудову освіти краю.
Народився Станіслав Петрович 6 березня 1931 року в Ільківцях в селянській родині. Пережив страхіття Великої Вітчизняної війни, післявоєнні голодні роки. З похвальною грамотою закінчив Воронівецьку семирічку, мріяв стати військовим медиком. Не судилося, вступив до Берегівської професійно-технічної школи на Закарпатті, тут гартувався його характер, був наполегливим, відповідальним, принциповим. Отримав спеціальність закрійника чоловічого верхнього одягу. Три роки відслужив у Ленінградському військовому окрузі, повернувся звідти лейтенантом. Працював у Берегівській профтехшколі майстром індпошиву, інструктором виробничого навчання, викладачем спецтехнології. Тут закінчив середню школу робітничої молоді, вступив на заочне відділення історичного факультету Чернівецького державного університету.
Все задля людей
- Категорія: №45 від 08.11.2018р.
Коли в громаді є господар
Цьогоріч, як, власне, і щороку, Новоставецька сільська рада активно підтримувала всі соціально-культурні заклади на підвідомчій території. Дозволив це бюджет на 2018 рік в розмірі 3,5 мільойонів гривень, ще ж і сільський голова Анатолій Вальчук, і депутати сільської ради зайняли чітку громадянську позицію: не мають права розділяти на наше і не наше, треба вкладати кошти у розвиток закладів освіти, культури та охорони здоров’я, бо то їхні люди, їхні діти.
- Під відповідні програми підтримки, - каже Анатолій Вальчук, - ми на сьогодні виділили вже 1 мільйон 680 тисяч гривень, ці кошти пішли на покращення матеріально-технічної бази Новоставецького дитячого садка, Новоставецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, Коров’єнського дитячого садка, Коров’єнської ЗОШ І-ІІ ступенів, Новоставецького сільського будинку культури, Коров’єнського сільського клубу, Новоставецької та Коров’єнської сільських бібліотек, ФПів Новоставець, Кривовільки та Коров’єго. Треба визнати, що зроблено чимало, сподіваємося, що зробимо ще багато.
До Новоставецького дитячого садочка «Дзвіночок» веде брукована доріжка, такою ж бруківкою викладений майданчик біля приміщення. Що ж можна сказати, гарно, по-сучасному, комфортно.
Прекрасні миттєвості
- Категорія: №45 від 08.11.2018р.
З ювілеєм, побратиме!
7 листопада голова Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Василь Хаб’юк відзначив своє 50-річчя. Життя прожив гідно, знання та досвід здобув завдяки відповідальності, цілеспрямованості, наполегливості та рішучості. Пройшов Афганістан, школу мужності, воїнської доблесті, випробування на міцність, честь та силу волі.
Народився Василь у селі Борівці Кіцманського району Чернівецької області. Після закінчення десяти класів у 1987 році був призваний в армію. «Учебку» проходив в Ашхабаді, далі їх підрозділ перекинули в Кундуз. Біля року молодий боєць, замкомандира взводу, виконував свій військовий обов’язок, бо ж дав клятву на вірність присязі. Чужа країна, пустелі та гори, жорстока війна, смерть друзів – таке забути ніколи не можна, пекучий спогад залишився в душі назавжди.
Вищу освіту здобув у Вінницькому політехнічному інституті, отримав професію інженера-механіка. За направленням приїхав у Теофіполь, довгий час працював головним інженером у КП «Тепловик». То ж став для нього наш край рідним, бо ж тут з дружиною Оленою створили гарну родину, виростили донечку.
З початку створення нашої районної організації брав у ній активну участь, був учасником всіх афганських заходів, підтримував побратимів. У травні минулого року ми обрали Василя своїм керівником. І не помилилися. Бо ж обов’язки виконує сумлінно, підтримує наше братство.
Дорогий друже! Щиро вітаємо тебе із золотим ювілеєм! Попереду у тебе ще багато здобутків, багато добрих справ. То ж зичимо міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, здійснення найзаповітніших мрій. Миру та спокою твоїй душі!
Товариші з Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
Сторінка 208 із 229