Служив людям до останку

Педагогічна спільнота району понесла важку втрату – 4 жовтня за межу вічності відійшов ветеран педагогічної ниви, талановитий, досвідчений, мудрий керівник, багаторічний завідуючий районним відділом освіти Станіслав Петрович Лаган. Пішла з життя достойна людина, яка була взірцем не одного покоління вчителів Теофіпольщини, внесла вагому частку в розбудову освіти краю.
Народився Станіслав Петрович 6 березня 1931 року в Ільківцях в селянській родині. Пережив страхіття Великої Вітчизняної війни, післявоєнні голодні роки. З похвальною грамотою закінчив Воронівецьку семирічку, мріяв стати військовим медиком. Не судилося, вступив до Берегівської професійно-технічної школи на Закарпатті, тут гартувався його характер, був наполегливим, відповідальним, принциповим. Отримав спеціальність закрійника чоловічого верхнього одягу. Три роки відслужив у Ленінградському військовому окрузі, повернувся звідти лейтенантом. Працював у Берегівській профтехшколі майстром індпошиву, інструктором виробничого навчання, викладачем спецтехнології. Тут закінчив середню школу робітничої молоді, вступив на заочне відділення історичного факультету Чернівецького державного університету.

Та рідний край кликав його, то ж у 1958 році повертається в Ільківці, де розпочався його педагогічний шлях – спочатку у дитячому будинку, інструктором з трудового навчання, завучем. П’ять років у місцевій восьмирічці працював вчителем історії, у 1965 році молодий енергійний вчитель був призначений директором. Збудував тоді нове приміщення школи, з котельнею, з водяним опаленням. У ті часи ретельно добирали кадри, то ж забрали його в Теофіполь очолювати райспоживспілку, та без освіти себе не мислив. Два роки працював лектором райкому партії, рік – директором Теофіпольської середньої школи. А далі 23 роки був завідуючим районним відділом народної освіти. На цій посаді якнайкраще розкрився його педагогічний талант, кращі якості керівника такої важливої галузі, бо ж вмів добирати керівні кадри, дорожив вчителями, спонукав їх до творчості, до самовдосконалення та розвитку. За час його роботи були збудовані нові приміщення шкіл у Поляховій, Шибені, Волиця-Польовій, Святці, у селищі цукрового заводу, Кузьминцях, Воронівцях, Колісці, Ординцях, добудовані приміщення в Теофіпольській середній школі № 1 та в Новоставцях.
З дружиною Ольгою Йосипівною виростили троє дітей - В’ячеслава, Лілію та Юлія, дали їм вищу освіту, підтримали у їх професійному становленні. Діти та внуки стали для них найбільшою гордістю.
То ж запам’ятали освітяни району Станіслава Петровича як послідовну, принципову, помірковану людину, яка завжди тримала слово, не давала порожні обіцянки, усією душею вболівала за доручену ділянку роботи. І перебуваючи на заслуженому відпочинку, не стояв осторонь освітянського життя, спілкувався з керівниками шкіл, працівниками відділу освіти, цікавився суспільним життям країни.
Та догоріла свічка його життя. Ніхто не в силі змінити Господню волю. Поховали Станіслава Петровича Лагана 5 жовтня в Ільківцях, на сільському цвинтарі, як він заповідав. Там, де знайшли свій вічний спочинок його батьки, сестри, брати, дружина.
Добрий та світлий спомин про Станіслава Петровича Лагана назавжди залишиться у вдячній пам’яті усіх, хто його знав, любив та шанував. Хай над його могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса - в пам’ять про справжнього Вчителя.
Галина Тебенько