Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №43 від 24.10.2024 року
Перегляди: 64

Дмитрівська батьківська субота – останній поминальний день у церковному календарі. У цю дату в церкві поминають не тільки близьких померлих, а й усіх, хто загинув за рідну землю. Дмитрівську суботу цьогоріч відзначали 19 жовтня, перед днем пам’яті великомученика Димитрія Солунського, який за новим календарем тепер буде відзначатися 26 жовтня.

Святий Димитрій Солунський за життя був римським воїном, але відкрито проповідував християнську віру, за що і був страчений. Тому Димитрія завжди пов’язували з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Вітчизни, а в Дмитрівську батьківську суботу почали поминати не тільки померлих близьких, а й усіх людей, які коли-небудь загинули за рідну землю.

Отож, настоятель храмів Православної Церкви України в Ільківцях, Колісці та Святці отець В’ячеслав, як і напередодні попередніх поминальних субот, знову закликав прихожан принести на панахиду продукти довготривалого зберігання, аби передати їх нашим захисникам – відправити адресні посилки, додати у вантажі волонтерам, які виїжджають на передову.

Деталі
Категорія: №43 від 24.10.2024 року
Перегляди: 83

Невтомні волонтери з Новоставець знову здивували: минулої неділі у Теофіполі, біля магазину «Сьомий континент», провели благодійний ярмарок. Отак дуже просто сказати, а скільки треба було часу, щоб приготувати цю смакоту. І продукти треба було закупити.

А було страв на різні смаки. Все приготували вдома: шашлики, козацький куліш, рибну юшку, голубці, налисники з м’ясом, капустою та сиром, сосиски в тісті, тертий пиріг, адигейський сир, торти, желе, тістечка «терамісу» в пластикових скляночках, сінабони (булочки з кремом).

Хто це все наготував: сир зновцу наварила Наталія Гонюк, Людмила Кравчук напекла сінабони, решту страв готували вдома в Олени Глов’юк. Допомагали Наталія Гонюк, Олеся Мельничук, онучка господині Діана Дужак. Хто торгував: Наталія Гонюк, Олена Глов’юк, допомагали Оксана Сиверська та Діана Дужак.

Деталі
Категорія: №43 від 24.10.2024 року
Перегляди: 79

Почувати себе щасливою, що це? Багато хто асоціює щастя із добробутом, наявністю здоров’я, друзів, кохання та яскравих емоцій. Для мене щастя – це насамперед здоров’я близьких та самореалізація. Сьогодні я чітко можу сказати, що рухаюсь до того, щоб бути щасливою людиною, але так було не завжди.

На мою долю випало чимало випробувань, але це не зламало мене, а навпаки, додало життєвого досвіду і зробило сильнішою. Ніхто ніколи не знав стану моєї душі та ціну посмішки на обличчі, коли мені було дуже важко. 27 років я доглядала сина-інваліда Миколу. Вже 6 років як його немає. Ми пережили багато болю, але тепер, коли мій син на небі, я знаю, що він хотів би бачити мене щасливою. І я стала шукати “місця щастя”, де живуть щасливі люди.

У мене ніколи не було страху перед змінами в житті, і я не шкодувала за минулим. Я не живу ним, не прокручую прожиті дні у своїй уяві, бо це виснажує і не дає рухатися вперед.

Мою професію аптекаря вибрали батьки, я дуже вдячна їм за це, бо знання медицини в наш час дійсно необхідні, але моя душа зажди тягнулася до творчості. Я дуже любила грати на фортепіано й імпровізувати, наспівуючи якісь пісні. Напевне, у нас це родинне, адже моя старша сестра Таня – композитор, член спілки композиторів України. І хоч вже давно проживає в Італії, професійно займається музикою.

Деталі
Категорія: №43 від 24.10.2024 року
Перегляди: 79

У вівторок, 22 жовтня, на Алею Слави, що в центрі нашого селища прийшов чималий гурт людей поважного віку. В руках кожний тримав заступа, бутлі з водою. В акуратних пакунках складені молоді саджанці. Це дво-трирічні дубки.

Ініціаторами увічнення пам’яті про мужніх захисників нашої Незалежності, нашої свободи, нашої рідної української землі, воїнів-земляків Теофіпольської громади під час російько-української війни став відокремлений підрозділ організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади на чолі з Володимиром Коберою та шанована в селищі людина, ветеран педагогічної праці, громадська активістка Олена Левицька.

Саме вона запропонувала, а однодумці підтримали її добру ініціативу, прикрасити Алею Слави, насадити тут молоді дубки. Адже це священне місце в Теофіполі, тут ще знаходиться стела з прізвищами загиблих односельців на фронтах Другої світової війни 1939-1945 років, пам’ятник Невідомому солдату, братська могила загиблих бійців при визволенні Теофіпольщини від німецько-фашистських загарбників на початку березня 1944 року.

Тож Олена Іванівна з любов’ю передала майже три десятки добре розвинених саджанців. Вшанування пам’яті загиблих земляків-Героїв – свідчення великої поваги до справжніх патріотів, які віддали свої життя за кожного з нас.

Деталі
Категорія: №43 від 24.10.2024 року
Перегляди: 61

Це про клуб за інтересами «Скарбниця» при Теофіпольському центрі культури та дозвілля, засідання якого відбулося минулої неділі в приміщенні ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові». Господиня клубу Валентина Романович завжди продумує теми засідань, аби людям поважного віку було цікаво, щоб вони пізнавали щось нове, захоплююче. Щоб зустрічалися з цікавими, творчими людьми, розвивалися, робили своє життя насиченим та яскравим, позбавляли його буденності.

От цього разу запросила на зустріч майстриню, ветерана дошкільної освіти, працівницю Теофіпольського закладу дошкільної освіти № 3 «Бджілонька» Антоніну Лєбєдєву. Адже вже тридцять років створює чудові вироби у техніці вузликового плетіння макраме. Представляла свої роботи в багатьох конкурсах, і в Україні, і за кордоном.

Валентина Романович нагадала, що розквіт макраме відноситься до IX століття до н.е. Саме з того часу є видимими витоки створення виробів з вузликового плетіння. Родоначальниками макраме вважають моряків, які в години дозвілля плели ланцюжки, кулони, талісмани і дарували їх друзям в далеких країнах. У ХIV столітті моряки ознайомили з мистецтвом плетіння жителів Іспанії, Індії, Китаю. Макраме в перекладі з арабського означає тасьма, мереживо, а з турецького – шарф, серветка з бахромою. У будь-якому випадку – це вироби з вузликів. Вузликове мереживо виглядає красиво, вироби з нього довговічні. У Древній Греції за допомогою вузлів лікували переломи. Інки в Перу плели чотки. У XV столітті італійці починають використовувати вузликове мереживо для прикраси одягу.