Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №30 від 25.07.2024 року
Перегляди: 101

Знову трагічна звістка, знову страшне горе, знову трагедія. Ще одна незмірна втрата. Бо на війні загинув справжній патріот, мужній захисник України, житель селища цукрового заводу, молодший сержант Станіслав Петрович Сад. Ця страшна війна забирає найкращих, відданих військовій присязі та українському народові бійців.

Станіслав Сад був мобілізований в січні 2023 року. Чесно і сумлінно виконував свій обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України. У березні цього року командування мотопіхотного батальйону військової частини А2167, де служив боєць, надіслало до 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подяку. Дуже рідко приходять такі подяки, тож цей факт красномовно говорить сам за себе. Писав командир батальйону, що військовослужбовець навіть у складних умовах зберігає холодну рішучість, сумлінно виконує свій сержантський обов’язок. Головним завданням вважає збереження життя та здоров’я своїх побратимів. Що за самовіддану працю, вміле поєднання завдань, зразкову військову дисципліну командуванням частини та підрозділу неодноразово був заохочений. Що своєю нелегкою службою гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних Сил України.

Деталі
Категорія: №30 від 25.07.2024 року
Перегляди: 118

Вірш присвячується піхотинцям та Гнатіву Івану Івановичу з Гаврилівки, який загинув 26 травня 2024 року на Харківщині.

Ти був просто хлопак

Ти був той ще хлопак, що війну знав на смак,

Що відчув рідну землю на дотик.

Там, в окопах, умита кров’ю земля

Поєдналася  з порохом, з потом.

Деталі
Категорія: №30 від 25.07.2024 року
Перегляди: 97

Продовження. Початок у газеті № 29 від 18 липня 2024 року

Розділ 2. Єврейська община в Теофіполі

2.1. Заселення євреями нашого краю

Достеменно не відомо про час переселення євреїв до нашого краю, але згідно з відомими писемними джерелами уже із 17 ст. ці спільноти жили на території Теофіполя (на той час Чолганського Каменя). В першій половині 18 ст. нова власниця нашого містечка Теофілія Яблоновська запросила єврейську кагалу до свого містечка. У 1758 році тут проживало уже 516 євреїв, у 1765 році – 367 чоловік євреїв і ще 149 євреїв на околицях. Того ж року у Волочиську проживало 384 чоловік євреїв, у Шепетівці – 317, Ямполі – 293, Славуті – 212, Красилові – 172, Базалії – 113. Ото ж, в Теофіполі проживало найбільше єврейського населення ніж в інших Волинських містечках. У 1795 році в Теофіполі було 152 єврейські хати, в яких проживало 423 чоловік, з них 199 чоловіків і 224 жінки.

Велике зростання кількості єврейського населення у Теофіполі відбулося у 19 ст. Так, в 1841 році тут проживало 1694 євреїв, в 1847 – 1712 чолові, в 1850 – 1706 чоловік, в 1895 році – 3350 чоловік, що складало 67% до всього населення містечка. А згідно з переписом 1897 року в Теофіполі проживало 4484 євреїв. Зростала кількість єврейського населення в Теофіполі й на початку 20 ст. Після складних обставин 20 ст. представники цього етносу майже зникають з теренів нашого краю.

Деталі
Категорія: №30 від 25.07.2024 року
Перегляди: 116

Це знову про вправних господинь з Колок. Бо вже стали візитною карткою волонтерського руху Теофіпольщини. Знову встигають скрізь:  і працювати, і вдома хазяйнувати, і пекти-смажити домашні смаколики для вихованців табору козацького гарту  «Подільсько-Волинська Січ-2024», і закривати огірки для бійців ЗСУ.

Ось що нам розказала Галина Лепетун, власниця магазину «Колки-Маркет», яка організувала своїх подруг для таких добрих справ:

- Що ж будемо сидіти, треба щось робити. Для тих малих козаків і пончики смажили, і пиріжки пекли. Хоч треба часу трохи потратити, а як гарно виходить, діти задоволені, то й нам в радість. Зібрали півлітрові баночки, оголосила я збір, допомогли Тетяна Іванчук З Волиця-Польової та Галина Налісніковська з Корчівки. Організували ці дівчата людей і передали нам десь по двісті баночок з кришками. То ми вже закрили 52 баночки огірків з кетчу пом чілі, будемо передавати хлопцям на фронт. А де огірків взяли, бо вже ж сохнуть.  І наша Наташа Семенюк принесла, і ще  одна подруга два відра принесла, і так вийшло. Бо як зробити, то воно буде. А далі помідори будемо квасити, капусту.

Деталі
Категорія: №30 від 25.07.2024 року
Перегляди: 220

28 липня мине вже вісім місяців, як не стало ще одного Героя, мого дорогого сина Володимира Савчука. Він, як і сотні тисяч хлопців, чиїхось синів, відав своє молоде життя за Україну, за мир у світі. Його останній бій закінчився на високій ноті, з Україною в серці. Він пішов з честю, гідно, як мужній син свого великого народу.

Вова був справжнім патріотом своєї держави, вірним військовій присязі. Він був дуже доброю, відважною, мужньою, чесною та чуйною людиною. Він мав багато друзів, які його поважали, мав гарну сім’ю.

Народився Володя 24 листопада 1989 року у Рівному. Середню освіту здобув у Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут, військову кафедру закінчив у Житомирському військовому інституті імені Сергія Корольова, йому було присвоєне звання молодшого лейтенанта. Його життя складалося успішно, жив та працював в Житомирі, одружився, з дружиною виховували сина. Так все перекреслила ця страшна війна.