Деталі

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Перегляди: 269

Навряд чи є ще десь в нашій країні така перлина, як наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ», який розкинувся в напрочуд мальовничій місцині у Лисогірському лісовому масиві на межі Хмельницької та Тернопільської областей. Бо це справді неймовірне місце – місце сили та потужної позитивної енергетики, хто побував тут один раз, обов’язково повернеться вдруге.

Нагадаю, що вперше табір запрацював у 2019 році завдяки співпраці патріотів Тернопільщини та Хмельниччини, з ініціативи тодішнього голови Теофіпольської районної ради Андрія Петринюка та великого подвижника національно-патріотичного виховання, голови правління ГО «Тернопільський екологічний десантно-козацький рій», наказного отамана Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжого Володимира Мосейка.

За ці шість років табір розбудувався, став більш комфортним для перебування тут дітей. До цього доклали великі зусилля багато людей з Теофіпольщини та Тернополя. Викопана свердловина, бо як без своєї води, окрім того, виявилося, що має вона цілющі властивості, збагачена мікроелементами, які наближають її до мінеральних лікувальних вод; придбаний генератор, встановлені сонячні панелі; викопаний септик, встановлені душові кабінки, стаціонарні та біотуалети; розчищена та загороджена територія, сплановані футбольний та волейбольний майданчики; збудована стаціонарна кухня, вимурована піч, духовка, плита на шість місць. На сьогодні вже добудовані приміщення реабілітаційного центру та їдальні-актової зали.

Детальніше: Оновлена «Подільсько-Волинська Січ» вшосте скликає друзів

Деталі

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Перегляди: 148

Тиждень тому у Теофіпольському центрі дозвілля та культури відбувся багатожанровий фестиваль-конкурс закладів культури «СВіТ» «Свобода, Воля і Талант» та чергова атестація аматорських художніх колективів на предмет підтвердження звання «народний аматорський», «зразковий».

Фестиваль-конкурс проводится за підтримки Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігії Хмельницької обласної державної адміністрації.

Активну участь у фестивалі-конкурсі взяв народний аматорський фольклорний колектив Колковецького сільського клубу «Колків’янка», який носить це високе звання вже четвертий рік. Хоч створений колектив ще у 2000-у році.

Детальніше: Справжня родзинка фестивалю-конкурсу

Деталі

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Перегляди: 239

Знову страшне горе, знову нестерпний біль. Цього тижня Теофіпольська громада втратила ще двох мужніх та незламних захисників Вітчизни, справжніх Героїв – Івана Івановича Гнатіва з Гаврилівки та Віктора Олеговича Бодасюка з Коров’єго. Молодих, сповнених енергії, жаги до життя.

Їм би ще жити та жити, бути опорою матерям, ростити дітей, розбудовувати країну. Просто жити. Та прийшли люті вороги та забрали найцінніше – забрали їх життя. Не забудемо, не простимо!

Іван Іванович Гнатів народився у 1978 році у Волинській області. Невдовзі родина переїхала жити в Теофіполь, а далі поселилася в Гаврилівці, рідному селі матері Віри Іванівни. Зростав хлопець кмітливим та працьовитим, змалку допомагав батькам. Закінчив Базалійське професійно-технічне училище, здобув робітничу професію. Відслужив армію, заочно здобув вищу будівельну освіту, був хорошим спеціалістом. Проживав в Рівненській області, був одружений, працював, був учасником АТО. Як почалася повномасштабна агресія російської федерації, був мобілізований відділом Дубненського РТЦК та СП. Служив у військовій частині А1008, був рядовим. Під час виконання бойового завдання 26 травня загинув в районі населеного пункту Вільшана Куп’янського району Харківської області.

10 червня траурний кортеж з тілом загиблого Героя прибув у Гаврилівку, до оселі матері. В останню земну дорогу його прийшли провести земляки, жителі навколишніх сіл та громади, з фронту приїхав молодший брат Микола. Коротке прощання, молебень за загиблим у Гаврилівському храмі. Поховали Івана Івановича Гнатіва, як Героя, з усіма військовими почестями на місцевому цвинтарі.

Детальніше: Теофіпольщина провела в останню дорогу Івана Гнатіва та Віктора Бодасюка

Деталі

Категорія: №24 від 13.06.2024 року

Перегляди: 116

Продовжуємо розповідати про волонтерську групу Оксани Таранської з Новоставець, про яку ми писали у нашій газеті від 28 березня. Родзинка роботи цієї групи полягає в тому, що Оксана Михайлівна підготувалася до роботи в теплу пору року, коли вже не можна відсилати посилки бійцям-землякам з готовими домашніми стравами «Новою поштою».

Бо, зрозуміло, що вони зіпсуються. Тож, вивчивши досвід волонтерів з Житомирської області, за кошти донатів закупила зварювач конвеєрний настільний. Отож, ділиться, як тепер працює їхня група.

– Продовжуємо готувати продукти довготривалого зберігання – печемо коржики та солимо у відерцях сало, – розказує Оксана Михайлівна, – та, головне, освоїли, як готувати тушонку та каші з м’ясом у реторд-пакетах в автоклаві. Для цього треба мати м’ясо, це основний інгредієнт. Цю сировину, тобто живі кури, нам надав Олександр Камінський за сприяння нашого Павла Федоровича Шевчука, головного лікаря Теофіпольської дільничної лікарні ветеринарної медицини. Ми їх обскубли, обсмалили, обрізали. На один пакет треба пів кілограма м’яса, чайну ложку солі та спеції. Запаюємо кожний пакет, та відправляємо в автоклав на 30 хвилин, вміщається 16 пакетів. Щодня можна зробити лише одну порцію, бо автоклав має повністю вистигнути, але було б м’ясо. Далі люди нам принесли качки, то ми зробили качину тушонку з кісточками. Робили каші з м’ясом – перлову, гречану, рисову. Брали 200 грамів крупи, 300 грамів м’яса, сіль, моркву, спеції та 150 міліграмів води. Їжа в таких пакетах при температурі +24 зберігається до 1,5 року, вона смачна і в холодному вигляді. Робили і ліниві голубці, це смакота. Хто мені зараз допомагає в цьому: мій чоловік Олександр Таранський (працює водієм в ПП «Добрий хліб»), сестра мого чоловіка Наталія Гальчак з Теофіполя (працює помічником вихователя у дитячому садочку «Бджілонька») та її чоловік Віталій. Дуже їм дякую, що вони у свій вільний час приходять і роблять це. Постійно мене підтримують підприємці з Теофіполя Віта та Ігор Безкоровайні, Алла та Володимир Казюки, закупляю в них сало та м’ясо, щиро їм вдячна. Кому ми відсилаємо ці пакети: всім, хто звертається, не лише хлопцям з Новоставець та Кривовільки. От перелічу, кому ми вже відправили посилки «Новою поштою», в кожній по 15-20 пакетів, печиво, сало ( як є) – Аліні Мельник зі Святця, Олександру Денисюку, Дмитру Сіверському, Володимиру Кислюку, Сергію Лавренюку, Олександру Вальчуку, Сергію Зубову з Новоставець, Роману Захаренку, Вадиму Букевичу з Кривовільки, Вадиму Вівсянку з Поляхової, Максиму Лівшуну з селища цукрового заводу. Від усіх них маю відгуки, дуже дякують. Тож зупинятися не будемо, будемо продовжувати до настання холодів. Ще ж можна в цих пакетах готувати ковбасу, рулети, а сало будемо коптити. А, може, дасть Бог, війна закінчиться?! Бо біда ж страшна, гинуть і гинуть наші хлопці, а вони ж чиїсь діти.

Детальніше: Щоб мали сили бити ворога