Світлій пам’яті Героя-земляка, колишнього учня Сокиринецької школи, Хорошуна Сергія Дмитровича, присвячується...
ВЕСІЛЛЯ
Поцупив вітер мрії запізнілі,
Поніс кудись... Хто буде їх шукати?
Старенька липа похилила гілля,
Мов сиротина, тулиться до хати.
Ніхто не ждав, ніхто не сподівався
Оказії скорботної такої.
Не радився ні з ким, не попрощався,
Ще планував вертатися до бою...
Справляла мама синові весілля.
Гостей прийшло непроханих багато.
Розкішного тут не було застілля,
І плаче не від щастя бідна мати...
Весільний коровай на рушникові,
І вбране деревце в стрічках та квітах.
Кудись поділись жарти і розмови,
Не скачуть під музики малі діти.
Дружбів чимало... в пікселях та берцях, –
Наперекір традиціям, обрядам...
Хтось ніби вириває з грудей серце...
В кого питати втіхи чи розради?
Справляла мама синові весілля...
Ні, не таке, як мріяла-бажала...
Війна отруйним напоїла зіллям,
І смерть синочка в матері забрала...
Не дочекалася, на жаль, невістки,
Самотність увірвалася до хати...
Не чутиме у ній весільну пісню...
Тепер вона для всіх Героя мати.
#Інна_Крупяк, 05.06.2024 р.
Літо
Заплело у два рядочки руденькі косички,
Вмило у росі ранковій щічки-полунички.
Випускає на всі боки бісики веселі,
Закрутилось-завертілось, мов на каруселі.
Із ромашок та волошок одягло віночок,
Славних бджілок-трудівничок кличе у таночок.
Рясним дощиком сміється, вітерцем лоскоче.
Ой як гарно, ой як любо, – серденько тріпоче!
І метеликом яскравим пурхає над світом,
А ген-ген у піднебессі веселкою квітне.
Помостило чебрецями пряними дорогу,
Цвіркунів в вечірню пору кличе на підмогу.
Назбирало повні жмені порічок, малини,
І черешнями частує спілими, рясними.
А зозулею у лісі шле гучні привіти...
Це у ситцевій сукенці спішить до нас літо.
Розпашіле та рум’яне, біжить по стежині,
Несе радість та утіху, посмішку дитині.
А дитя давно чекає літечко грайливе,
Вони вдвох такі веселі і такі щасливі.
Обнялись вони, як рідні, узялись за руки
І помчали, що є сили, до річки, на луки...
Хай біжать собі до сонця і до мрій барвистих.
Нехай буде мирним літо й щасливим дитинство!
#Інна_Крупяк, 01.06.2024 р. (Фото з мережі)
Зберу докупи сни й думки тривожні,
Зберу докупи сни й думки тривожні,
Хай не на довго, спробую сховати.
Скажу їм просто: «Далі вам не можна!
День з позитиву хочу розпочати!»
Ніщо мені сьогодні не завадить,
Хоч не мине день, знаю, бездоганно.
Шукатиму у всьому вперто радість,
Навчатимуся щастю в Поліанни.
Радітиму усьому, як дитина,
Попри життєві непрості сюжети...
Ой леле! Задивилась на картину,
На штучного творіння інтелекту.
Ні, я не посміхнулась – засміялась!
Та ви лише погляньте на це диво:
Он карапузи як повиряджались,
Такі смішнющі і такі щасливі.
Так – так, це саме ті, яких у полі,
Знаходитимуть скоро тата й мами.
Нехай усе надумане, казкове,
Та байка ця споконвіків між нами.
Як любимо її розповідати
Своїм маленьким дітям та онукам.
Не треба щастя більшого чи свята,
Коли береш дитя мале на руки.
І не важливо, чи приніс лелека,
Чи десь знайшли в капусті чи в кропиві,
З роками все на місце стане легко,
Хай просто будуть довго всі щасливі.
Хай вічно оте поле зіленіє
І чубчики рясніють у рядочках.
Хай дітьми кожна хата багатіє,
І донечкою тішиться, й синочком.
І ви зі мною, друзі, посміхніться,
І про хороше думайте, будь ласка.
Хай не міліє радості криниця,
І вірте в диво, щиро вірте в казку.
#Інна_Крупяк, 18.05.2024 р.
