Погода

Є постаті, значимість яких не тьмяніє з часом, не піддається переоцінці. До таких по праву можна віднести Віктора Омеляновича Лебединського, Почесного ветерана України, Почесного голови Теофіпольської районної організації ветеранів України, ветерана Другої світової війни.

Був звичайною людиною, селянським сином, водночас був інтелектуалом, надзвичайно талановитим, цілеспрямованим, де б не працював, мав досягнення та здобутки.

3 травня минуло 100 років з дня його народження. Тож про таких як він, треба пам’ятати, адже залишив по собі глибокий слід, його напружена праця, його активна громадська діяльність золотими рядками вписані у літопис Теофіпольщини.

Народився Віктор Омелянович 3 травня 1924 року у селі Стара Гута Деражнянського району Хмельницької області. Пережив голод 1932-1933 років, початок німецької окупації рідного краю німецько-фашистськими загарбниками, евакуацію на схід, важку працю у Поволжі. А далі були фронтові дороги, вісімнадцятирічним був мобілізований в Радянську Армію. Закінчив військову школу, з березня 1943-ого року брав участь у визволенні України. З боями пройшов від Куп’янська Харківської області, визволяв 16 областей України, був командиром відділення, воював у складі 1-ого, 3-ого,4-ого Українських фронтів в 18-ій армії 146-ої гвардійської Київської артилерійської бригади, 631-ому окремому артилерійському дивізіоні. Воював у Карпатах, перемогу зустрів у разом.

Кляті вбивці – рашисти! Ось уже 10 рік знищують Україну!

Війна, що розпочалася з Донбасу у 2014 р. захопила у 2022 році всю нашу країну, зачепивши кожну родину страшним горем. Так сталося із родиною наших земляків Семенюків -13 травня трагічна звістка з війни прийшла в їх дім. Загинув син, брат, друг, однокласник, наречений, односельчанин і просто хороша людина…

Микола В’ячеславович Семенюк народився 20 грудня 1996 року в селі Шибена. Закінчив у 2012 році 9 класів Шибенської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Далі здобував професійну освіту в професійно-технічному ліцеї у Хмельницькому. Відслужив строкову службу, їздив на заробітки за кордон.

Був мобілізований 7 квітня 2022 року, служив у 36 окремому стрілецькому батальйоні. Командир стрілецького взводу молодший сержант Микола Семенюк загинув 13 травня 2024 року, біля населеного пункту Кам’янка на Харківському напрямку.

У День Героїв, 23 травня, у центрі Теофіполя відбувся благодійний ярмарок. Участь у ньому взяли всі заклади середньої освіти громади – ліцеї та гімназії, а також Теофіпольський заклад дошкільної освіти № 1 «Зірочка», Теофіпольська ДЮСШ, Теофіпольський центр дитячої творчості, Агенція місцевого розвитку у партнерстві з Гончаренко центром.

Це було просто вражаюче, неймовірно, дивовижно. Ліцеї та гімназії представили широкий асортимент продукції соціального шкільного підприємництва. Чого тут тільки не було: пиріжки, солодощі, пельмені у бульйоні, вареники, пироги, сувеніри, плетені килимки. А от Святецький ліцей представив свою особливу продукцію – чудові, розкішні вазони. І на них знайшлися покупці, любителі квітів.

Неповторний асортимент продукції СШП підготувала і Волицька гімназія. Адже тут займаються сушінням овочів, фруктів, грибів та трав. Тож на ярмарку представили до 20 найменувань продукції – сушені моркву, столові буряки, цибулю, часник, яблука, груші, апельсини, банани, трав’яні чаї, сухарики.

23 травня в Україні відзначався День Героїв. Це не просто свято, це день пам’яті та гордості за тих, хто боровся за Незалежність – від лицарів Київської Русі до сучасних захисників країни, які протистоять повномасштабній агресії російської федерації.

Тож у суботу, 25 травня, з нагоди цього свята з ініціативи ветерана футбольного руху громади Бориса Пісоцького та ГО «Федерація футболу Теофіпольщини» у Теофіполі відбувся благодійний турнір з міні-футболу.

ЇЇ творча майстерня просочена теплими і холодними дощами, рясними снігопадами і морозними днями, спекотними полуднями та тихими вечорами. Матеріали, які писалися для рідної газети («Червона зірка», «Життя Теофіпольщини»), передач радіомовлення сповнені любов’ю та небайдужістю до рідного краю, несли в собі енергетику добра, щирість високих почуттів, пробуджували любов до українського слова, як краси спілкування з читачем.

Тож районний часопис і радіомовлення були у свій час, як говориться, свідками нових журналістських пошуків, їх творчим кредом, пошуків місця газети на теренах Теофіпольщини.

Це про журналістське сходження члена Національної спілки журналістів України Лідії Миколаївни Пейди з Теофіполя, яка 1 червня відзначає свій поважний ювілей. Наполегливо працювала на різних літературних посадах. Друковане слово було і залишається й нині дійовим засобом інформаційного простору, тож будучи вже редактором «Життя Теофіпольщини» невпинно працювала над підвищенням журналістської майстерності, дотриманням принципів об’єктивності, неупередженості та професійної етики.