Кляті вбивці – рашисти! Ось уже 10 рік знищують Україну!
Війна, що розпочалася з Донбасу у 2014 р. захопила у 2022 році всю нашу країну, зачепивши кожну родину страшним горем. Так сталося із родиною наших земляків Семенюків -13 травня трагічна звістка з війни прийшла в їх дім. Загинув син, брат, друг, однокласник, наречений, односельчанин і просто хороша людина…
Микола В’ячеславович Семенюк народився 20 грудня 1996 року в селі Шибена. Закінчив у 2012 році 9 класів Шибенської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Далі здобував професійну освіту в професійно-технічному ліцеї у Хмельницькому. Відслужив строкову службу, їздив на заробітки за кордон.
Був мобілізований 7 квітня 2022 року, служив у 36 окремому стрілецькому батальйоні. Командир стрілецького взводу молодший сержант Микола Семенюк загинув 13 травня 2024 року, біля населеного пункту Кам’янка на Харківському напрямку.
Всі, хто його знав – учителі, однокласники, ровесники, сусіди, односельці, -згадують Колю лише теплими добрими словами.
Розказує перша вчителька Людмила Василівна Домчук:
– Коля ні на кого і ні на що не жалівся, був надійним другом. Не було такого, що б розповів чужу таємницю. Ще в першому класі я приємно дивувалася, що такий маленький хлопчик уміє зберігати чужі таємниці, захищати друзів від кривдників. Коля був відважним і справжнім. Часто на думці крутилося: От і з таким можна піти і в розвідку. Хто б міг подумати, що так і станеться… Але життя обірвалося так рано і так несправедливо… Кажуть, що герої не вмирають… Але чому не можна більше обняти, почути голос? Дуже болить і розум відмовляється прийняти дійсність…Він завжди залишиться у моєму серці.
До спогадів приєднується класний керівник Тетяна Іванівна Блошук:
Коля був моїм вихованцем. Знаю його ще від народження: народився і дитинство провів на нашій вулиці. Пам’ятаю його маленьким, спокійним, білявим хлопчиком. Світлі Колюньові оченята випромінювали захоплення, коли він маленький із сестричкою і прабабусею досліджували цей великий світ. Пізніше, коли підріс, допомагав батькам по господарству.
За парти в 5 класі сіло 17 дітлахів. Всі такі однакові і всі такі різні. Миколка запам’ятався невисоким на зріст рухливим школяриком. Він завжди приємно усміхався. Розумний, добре вчився. Уважно слухав вчителів. У нього з дитячих літ було і лишилося загострене почуття справедливості: не кривити душею, відверто казати правду у вічі. Завдяки щирості, енергійності, відкритості, Коля був душею класу. Любив друзів, однокласників, був готовий прийти на допомогу будь – якої миті. Де б він не був, часто приїздив у своє село, на свою вулицю дитинства. При зустрічах щира усмішка і привітність завжди була на обличчі:
– «Як поживаєте?»
– «Як здоров’я?»
– «Як там ваші нові вихованці?»
Коля став Героєм, який з нами тут, на Землі. Він – не загинув, він лише тихенько-тихенько спить…»
Усі вчителі нашого ліцею мають про Колю лише приємні спогади. У кожного в душі залишився смуток від втрати такої доброї та світлої людини. Це горе для всієї Шибенської громади. Мабуть, не залишилося жодної людини, яка б не оплакувала його. Для нас усіх Коля – ГЕРОЙ, якого ми ніколи не забудемо!
Всі працівники та здобувачі освіти Шибенського ліцею висловлюють щирі співчуття родині Семенюків. Нехай Бог дасть вам сили перенести цей біль. Сумуємо разом з вами.
Вічна і світла пам’ять ГЕРОЮ!
Педагогічний та учнівський колектив Шибенського ліцею
