Погода

Виконуючи роботу по боротьбі із злочинністю та забезпеченню публічної безпеки та порядку наказів Міністерства МВС та Національної поліції, працівниками сектору поліцейської діяльності № 1 відділу № 2 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області проводилась певна робота по профілактиці кримінальних та адміністративних правопорушень.

Адже забезпечення публічної безпеки і порядку є одним із пріоритетних завдань національної безпеки України. Окрім цього, воно входить до кола основних завдань Національної поліції України. Його важливість зумовлена створенням стану захищеності прав і свобод громадян, їх життя та здоров’я, попередженням злочинів та проступків, повагою до честі й людської гідності, дотриманням норм суспільної моралі і порядку. При цьому актуальність забезпечення публічної безпеки і порядку сьогодні значно підвищується в умовах широкомасштабної військової агресії Російської Федерації на практично всій території України.

Тетяна Сіверська з Новоставець не оминає жодної волонтерської акції на підтримку Збройних Сил України. Інакше й бути не може, адже її єдиний син Андрій з 2020 року служить в ЗСУ. Ось тепер перебуває у дуже «гарячій» точці, в Часовому Яру. Тож день і ніч чекає від нього звістки, чи есемеску, чи короткий телефонний дзвінок.

– Моя доля склалася так, – ділиться сокровенним, – що виховувала його я сама, але, слава Богу, що виріс розумним, поміркованим та відповідальним, я завжди знала, що нічого дурного він не зробить. Які були важкі часи, коли Андрійко вчився в дев’ятому класі, я поїхала на заробітки в Москву, щоб підтримати його, дати йому вищу освіту. Але він гарно здав тести і вступив до Луцького Національного Університету на державну форму навчання. Це був факультет спортивного профілю, адже він займався спортом, футболом, грав за «Іскру». Як закінчив вчитися, вирішив йти служити строкову службу. Я плакала, просила, казала – тільки через мій труп. А він каже: мама, це мій вибір, я піду служити. Думала, може спробувати його прилаштувати в якусь частину, де порядок, безпека, бо ж всяке тоді було. А він мені: мама, і не збирайся, я піду туди, куди мене відправлять. І потрапив служити в Харківську область, Чугуєвський район, в інженерні війська. От змолоду він в мене робив такі чоловічі вчинки. Відслужив, повернувся додому. Треба шукати роботу, подав документи, здав тести, щоб працювати в місцевому підрозділі МНС. Але туди його не взяли. Їдемо ми додому, я вся така засмучена, гризуся, що робити далі. А мій Андрій такий щасливий, каже, йду служити за контрактом. І здав тести, пройшов дуже складні випробування з фізкультури. Уклав контракт на службу в одній з військових частин Хмельницького. І же чотири роки служить, і хоч його немає поруч, приїжджав лише у короткі відпустки, почуваю, що в мене є захист, що він за мене переживає, турбується про мене.