Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №18 від 02.05.2024 року
Перегляди: 134

Як і збиралися, з Гуманітарного штабу Теофіпольщини у понеділок, 29 квітня, в обід на Запорізький та Донецький напрямки вирушили два вантажі з смаколиками для бійців. Але цій поїздці передувала дуже напружена робота, бо ті смаколики треба було зібрати, приготувати. Знову голова штабу Анатолій Козак привіз з Борщівки чимало продуктів, овочів, закруток, пасок, печива, 10 упаковок води. Володимир Яцюк привіз зі Строків багато яєць, організували цей збір мама бійця Світлана Хом’юк та продавець магазину Ольга Джус. Трохи яєць та ліків передали з Шибени.

Знову відзначилися учні та вчителі Поляхівського ліцею, які власноруч приготували нашим військовим вареники, кекси, бісквіти та інші смаколики. А ще надали дуже необхідну річ для наших захисників – маскувальну сітку. Забрав все це та привіз на базу штабу Микола Тимощук.

Чудові пасочки приготували учні Теофіпольського ПАПЛу разом зі своїми наставниками, велика подяка за це директору Павлу Гладищуку.

До акції штабу приєдналися учні та вчителі Теофіпольського ліцею № 1, самі привезли багато печива, енергетичних батончиків. І ця підтримка стала хорошим внеском до формування вантажів.

Деталі
Категорія: №18 від 02.05.2024 року
Перегляди: 232

З почуттям великої гордості, радості ми дізналися, що випускник нашого навчального закладу Дмитро Олексюк став Героєм України, отримав з рук президента України найвищу нагороду нашої держави – Золоту Зірку.

Народився Дмитро 17 травня 1992 року в селі Новоставці. З 1988-ого року по 2005 рік навчався в нашій Новоставецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ось що пригадує його класний керівник у 5-11 класах Галина Євстахіївна Кравчук:

– Діма запам’ятався мені хлопчиком з допитливими очима, завжди з посмішкою на обличчі та загостреним почуттям справедливості. Він був відповідальним, товариським, завжди захищав слабших, був готовий прийти на допомогу іншим. Був поміркований, стриманим, але разом з тим надзвичайно ініціативним та винахідливим, мав гарну пам’ять. Завжди був в центрі шкільних подій: брав участь в усіх можливих змаганнях, конкурсах, квестах, КВН-ах, на шкільні вечори приносив свій комп’ютер. Він був чутливим і співчутливим, переймався усім, що читав, вмів співпереживати і втішити, підтримати і заспокоїти. От він був такий, без перебільшення.

Деталі
Категорія: №18 від 02.05.2024 року
Перегляди: 136

Пам’ятаю, що десь наприкінці п’ятдесятих років минулого століття я, будучи ще школярем, побачив на вулиці села двох високого росту моряків, які крокували мимо моєї хати. Одного я впізнав. То був Володимир – син нашої недалечкої сусідки Марії Тарасівни Рижук. Інший – незнайомий. Але обидва були стрункими, підтягнутими, з гарно напрасованими на «стрілку» штанами-кльош, з під-яких ледве виглядали до блиску начищені черевики. На плечах у них красувалися кольору морської хвилі гюйси, а з-під матроських безкозирок вились кучері-чубчики. Моряки, не звертаючи на мене уваги, пішли, розмовляючи, до оселі Рижуків…

Через день-два до нашої оселі завітала Марія Тарасівна (вона товаришувала з моєю мамою) і пояснила, що отой матрос, котрий ішов з її Володею, то його однополчанин, з яким служили на Флоті не один рік. Звати того хлопця Віктором, прізвище – Поліщук, родом він з Теофіполя. А зараз вони поїхали святкувати свій дембель до його батьків в отой старовинний Човган.

…Відтоді було минуло вже не одне десятиліття. І не повірите: доля звела мене якось з отим Віктором, коли на початку вісімдесятих років я вже працював у засобах масової інформації Теофіпольського району. Адже діяльність журналіста закидає тебе завжди, як не в той, то інший куточок населених пунктів. Так сталося і при написанні газетного матеріалу про трудовий колектив районної санітарно-епідеміологічної станції, яку тоді очолював головний лікар Віктор Побока. Він і порадив мені поспілкуватися із шофером Віктором Максимовичем Поліщуком, бо він багато може розповісти про трудові будні цієї служби з точки зору рядового працівника з багатющим вже на той час життєво-виробничим досвідом.

Деталі
Категорія: №18 від 02.05.2024 року
Перегляди: 134

Яке щастя, коли в родині всі живі та здорові, всі, кого ми любимо, хто для нас найрідніший та найдорожчий. І роки не мають значення. От моїй мамі, берегині нашого роду Ганні Іванівні Неставальській у січні минуло вже 90 років.

Звісно, що здоров’я вже у неї було не те, що раніше, але ще дуже багато мені допомагала, і в домашній роботі, і мудрими порадами. Та трапилося лихо, важко захворіла. Але такі умови склалися в моїй сім’ї, що не можна було її пролікувати стаціонарно.

Та слава Богу, що працює в нашому селі завідувачем Шибенського фельдшерського пункту Надія Володимирівна Романюк. Що це за прекрасна людина! Вона щодня приїжджала до нас додому, виконувала призначення лікаря, робила все дуже професійно, консультувалася з іншими лікарями. І, що, вважаю, дуже важливо, ставилася до моєї мами, до старшої людини, як до рідної!

Деталі
Категорія: №18 від 02.05.2024 року
Перегляди: 112

Нещодавно активісти учнівського самоврядування нашого Святецького ліцею виступили з ініціативою зібрати та передати святкові бокси до Великодних свят бійцям Збройних Сил України, які тримають оборону Вітчизни на передовій. Всі класи загорілися цією справою. У всіх сільських магазинах діти бігом поставили коробки з написами, що потрібно зібрати – чай, каву, шкарпетки, енергетичні батончики, печиво тощо.

Також в кожному магазині поставили трилітрові банки для пожертв. І жителі нашого села дуже активно відгукнулися на цей збір. Також і власники, і продавці магазинів. Приносили всього дуже багато: каву, чай, печиво, шкарпетки., інші потрібні бійцям продукти довготривалого зберігання. Долучилися і матері, батьки бійців, які, звісно, найкраще знають, що їм потрібно. Це і крем для рук, мило, інші дрібнички. В Хмельницькому ми замовили 200 пар шкарпеток, допомогла нам наша землячка Людмила Рибачук. То ж всього в нас вийшло 260 пар.

Оскільки ми співпрацюємо з волонтерською групою з Ланівець «Козацькі страви для ЗСУ по-ланівецьки», вони передали нам 7 коробів по 7,5 кілограмів з сухими готовими стравами – кашами, супами.