Вихідні прийшли. Субота. Я вдосвіта встала,
Бо синові на роботу їсти готувала.
Була тиждень у відпустці – за власний рахунок!
Ще зробив відділ освіти для нас «подарунок».
На два дні нас відрядили на курси, щоб знали,
Що таке освітні втрати й вміло їх долали.
А до того ж треба тести, на «відмінно» здати,
Бо получиш дулю з маком, не сертифікати.
А роботи назбиралось удома чимало,
За ці дні все підтягнути якось планувала.
Сіла собі та й міркую, за що спершу братись.
Але де там, кортить в руки телефон узяти.
Вайбер бамкає від ранку – люди тести здали.
А мене, ну, чесне слово, ніби закарало.
Відкладу їх на пізніше, знайду ще годину,
Як-не-як, відповідальна я завжди людина.
Нічка була неспокійна, шахеди літали...
Подивлюсь, може, новини якісь написали?
У Фейсбук зайшла на хвильку – новий вірш знов маю,
Тож поширю, нехай люди з радістю читають.
У спільноті «Рядки пером» знову посиденьки,
Всі отримали завдання на нині новеньке.
Тема, знаєте, цікава, просто пречудова.
Вирішила долучитись і я до розмови.
Але мушу в «дядька» Ґуґла дещо запитати,
Про яку таку я квітку маю написати.
Вирішити це питання лиш він допоможе,
На яку чарівну квітку душа моя схожа.
Пишуть люди про ромашку, лілії, троянди...
Вірші просто пречудові, як ці квіти, правда!
Почала я в Інтернеті гороскоп шукати,
Маю людям щось про себе щиро розказати.
Інтернет працює швидко, довго не чекала,
Та результат приголомшив, ледь з крісла не впала.
Якщо чесно, то була я до всього готова,
Та, признаюся, у шоці від одного слова.
Ну, хіба в цілому слові квіток тих замало,
Що мені чортополоха в гороскоп запхали?
Ну, будяк... Нехай! Що з того? То ж одного роду!
Ну, якою я постану перед всім народом?
От знайшла собі роботу, от дали задачу...
Хіба я така погана? Ну, мало не плачу...
Ай, та ну його до біса... Іду щось робити.
Досі я цього не знала – якось могла жити!
Цілий день я щось робила, мила, прибирала...
Але думка про той будяк мене не лишала.
Гарна квітка і яскрава, дарма, що колюча,
Але ж я буваю часом також дуже злюча.
Якщо мене не чіпати, не вколю нікого,
Колючками захищаюсь від усього злого.
Кажуть мені мої діти – люблю керувати,
Маю вчительську натуру і... душу крилату.
Я дивлюсь на світ з любов’ю. Не збрешу ні трохи,
Як скажу – цілюща сила є в чортополоха.
Видала вам усю правду. Знаю, забагато...
Мушу за всі три суботи усе розказати.
Якщо грамоти не буде, то не буде дива.
Якщо хтось з вас посміхнувся – супер! Я щаслива!
Дякую всім за увагу! Пора і честь знати,
Бо мені, як ви вже чули, ще тести здавати.
#Інна_Крупяк
Не хочеться сьогодні про сумне.
Іду до вас із сонячним привітом.
Додав Бог раю у життя земне,
Сказав людині: «Важко – сади квіти!
Нарцисами тривогу засліпи,
Шаленим ароматом гіацинтів
Печаль свою непрохану приспи,
Ти їм не дай себе завчасно вбити.
Дозволь собі маленький цей каприз,
Нехай тобі тюльпаново живеться,
Коли душа втомилася від сліз,
Фіалки ніжні пригорни до серця.
Цей грішний світ любов’ю обійми
І тихо насолоджуйся красою.
Як важко б не було у час війни,
Радій весні, тримайся, Я – з тобою!»
#Інна_Крупяк, 02.04.2024 р.
