Погода

«Талановиті діти – гордість Хмельниччини» – під такою рубрикою Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва розповідає про юні таланти, котрі проявили себе у тому чи іншому виді мистецтва.

Анастасія Гнатюк – учениця 6 класу Теофіпольського ліцею № 2, яка сама пише пісні і виконує їх під власну музику.

А співає Настя з чотирьох років. Першою піснею, яка припала їй до душі, і котру вона із задоволенням подарувала своїй бабусі, була «Мамина сорочка» (її дівчинка виконала під фонограму). Згодом здібності Анастасії помітила музичний керівник дитячого садочку. Вона й направила Настю у Теофіпольську школу мистецтв на відділ народного співу. У шість років дівчинка вже здобула ІІ місце на конкурсі «Перлинкове намисто» з піснею «Світить місяць, світить ясний», яку заспівала акапельно.

Перша вчителька з вокалу Наталя Іванівна Шевченко відзначила талант юної виконавиці і почала допомагати їй розвивати народний голос. Але так сталося, що невдовзі вона переїхала в інше місто. Тоді у Насті з’явилося бажання співати не тільки народні пісні, а й хіти світового рівня. У цьому їй допомогли близькі до сім’ї творчі люди. Взагалі, Настя – щаслива дитина, бо має прекрасних батьків, які її завжди підтримують і надихають. Мама Алла і тато Віктор шукають різні можливості, щоб допомогти дочці реалізувати свої мрії. Також у цьому допомагає їй і старший брат Діма.

Продовжує працювати Гуманітарний штаб Теофіпольщини, а ми продовжуємо звітувати про його роботу перед громадою. У найближчих планах – відправлення великого вантажу фурою, це ДАФ ТОВ «Подільське». Чому знову фура? Бо це питання логістики, малі буси забирають менше пального, але можуть перевезти до 2 тонн вантажу. Тоді як ДАФ може перевезти понад 25 тонн вантажу. Тож будуть збирати фуру. Але на складі штабу вже залишилося мало потрібних продуктів.

Щоб її відправити, треба знову збирати картоплю, моркву, столові буряки, капусту, цибулю, часник, крупи, печиво, чай. Запити на такі продукти надходять від військових частин. Тож акції по збору продуктів продовжуються.

Минулої п’ятниці, якраз на 8 Березня, голова штабу Анатолій Козак забрав зібране у Борщівці. Долучилися до організації збору директор сільського будинку культури Майя Пейда та волонтер Ярослава Островська. А в понеділок,11 березня, забирав з Базалії та Гальчинець.

З початку цієї страшної війни настоятель нашої церкви Іоанна Богослова отець В’ячеслав просив нас кожної поминальної суботи приносити такі пожертви, які б можна було відправити нашим мужнім бійцям.

Які там, на передовій, тримають оборону від лютого ворога, крок за кроком визволяють нашу рідну землю від клятих загарбників.

І ми так робили, а все принесене відправляли через волонтерів або напряму до військових підрозділів.

На останню поминальну батьківську суботу знову отець В’ячеслав загадав нам так зробити. І наші добрі прихожани, майже все село, масово принесли до церкви продукти довготривалого зберігання. Це цукор, цукерки, печиво, тушонка, рибні консерви, олія, мівіна, яблука, вермішель, крупи, вафлі, згущене молоко, енергетичні батончики, чищені горіхи.

Разом з Ганною Блащук та Галиною Морозюк ми все посортували, а Олександр Луцик відвіз у Теофіполь, на базу Гуманітарного штабу Теофіпольщини. Бо знаємо, що з цього волонтерського центру все потрапляє до наших хлопців.

І надалі будемо так робити, бо хочемо вносити свою маленьку часточку у нашу велику перемогу.

Вже понад два роки триває повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої незалежної, суверенної держави, вже понад два роки в нашій країні запроваджений воєнний стан та загальна мобілізація. Впродовж цього часу ми, працівники 8 –ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, виконуємо бойові завдання – постачаємо на території відповідності людські та технічні ресурси.

І будемо продовжувати це робити до самої перемоги. І з кожним місяцем нам стає важче і важче це робити. Знаходяться цілком здорові чоловіки, які раптово стають опікунами або інвалідами. В той же час вони працюють, розважаються, ведуть світське життя. І нема для них війни, служити вони не хочуть, але ж і в окупації жити вони не хочуть. Але хочуть, щоб хтось для них здобув перемогу. В той же час наші бойові підрозділи на фронті знекровлені, недоукомплектовані, бо це війна, і ми несемо втрати, є загиблі, пропалі безвісти, полонені, поранені.

Дуже сподіваємося, що з прийняттям змін до закону України «Про мобілізацію», відділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки отримують більші повноваження, і це буде справедливо. Бо йти служити, захищати Батьківщину повинні всі. Також закликаємо всіх чоловіків, кому вже виповнилося 27 років, прийти до нас для уточнення даних, для отримання військово-облікового документа нового зразка. Бо це обов’язок чоловіка призовного віку, ми нікого не маємо шукати.

З 28 лютого по 3 березня у Полтаві проходив чемпіонат України серед юнаків, дівчат та юніорів з гирьового спорту. Хмельницьку область представляла команда юних спортсменів з нашого відділення гирьового спорту спортивного комплексу ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод».  У чемпіонаті взяли участь понад триста спортсменів з усіх областей України.

 Як ми виступили? Звісно, сподівалися на перемогу, та  суперники виявилися дуже сильними. Була сильна конкуренція, порівняно з минулорічним чемпіонатом були збільшені нормативи. Тож, зважаючи на все це, виступили досить непогано. Так, третє місце (довгий цикл) посів Максим  Шклярук. Також третє місце  (поштовх) здобув Іван Кульчевич. Вже друге місце (поштовх) посів Максим Шклярук.  Третє місце (поштовх)здобула Катерина  Мусіюк.  Третє місце (ривок) посіла та ж Катерина Мусіюк.  Була ця дівчинка другою у двоборстві, а четверте місце у цьому виді змагань посіли Валерія  Велічко, Андрій Жилюк та Владислав Василюк.