Вже понад два роки триває повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої незалежної, суверенної держави, вже понад два роки в нашій країні запроваджений воєнний стан та загальна мобілізація. Впродовж цього часу ми, працівники 8 –ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, виконуємо бойові завдання – постачаємо на території відповідності людські та технічні ресурси.

І будемо продовжувати це робити до самої перемоги. І з кожним місяцем нам стає важче і важче це робити. Знаходяться цілком здорові чоловіки, які раптово стають опікунами або інвалідами. В той же час вони працюють, розважаються, ведуть світське життя. І нема для них війни, служити вони не хочуть, але ж і в окупації жити вони не хочуть. Але хочуть, щоб хтось для них здобув перемогу. В той же час наші бойові підрозділи на фронті знекровлені, недоукомплектовані, бо це війна, і ми несемо втрати, є загиблі, пропалі безвісти, полонені, поранені.

Дуже сподіваємося, що з прийняттям змін до закону України «Про мобілізацію», відділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки отримують більші повноваження, і це буде справедливо. Бо йти служити, захищати Батьківщину повинні всі. Також закликаємо всіх чоловіків, кому вже виповнилося 27 років, прийти до нас для уточнення даних, для отримання військово-облікового документа нового зразка. Бо це обов’язок чоловіка призовного віку, ми нікого не маємо шукати.

Але є і приємні моменти. Днями до нас у відділ надійшов лист від командування однієї з військових частин. Друкуємо його зміст:

«Лист подяки

Шановний військовий комісаре, надсилаємо вам щиру подяку за нашого побратима, молодшого сержанта Сада Станіслава Петровича, який чесно і сумлінно виконує свій сержантський обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України.

Своєю нелегкою службою він гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних Сил України.

Військовослужбовець, який навіть в складних умовах зберігає холодну рішучість, що неодноразово доводив ділом. Головним своїм завданням вважає збереження життя та здоров’я своїх побратимів. Він свято і непорушно додержується Конституції України, віддано служить українському народові.

Командуванням частини та підрозділу ваш земляк неодноразово був заохочений за самовіддану працю, вміле поєднання завдань, зразкову військову дисципліну.

Вірю, що ваш земляк і надалі зберігатиме вірність військовій присязі, докладатиме всіх зусиль для надійного захисту нашої держави.

Велике вам спасибі за земляка!

З повагою командир мотопіхотного батальйону військової частини А2167 майор Богдан Покотило»

З початку цієї війни, на жаль, ми рідко отримуємо такі листи, бо, головне, там, у зоні бойових дій – утримувати позиції, здійснювати контрнаступальні дії. Тож ця подяка говорить сама за себе. Нам дуже приємно, що командир батальйону так добре відгукується про нашого земляка, бійця, так високо його оцінює. От мобілізували ми цього хлопця, а який він молодець, справляється зі своїми обов’язками. І от своїм прикладом він показує, як треба служити Батьківщині, щоб вигнати страшного ворога, щоб знову жити в мирі, в спокої, трудитися, щоб наші діти та внуки ніколи не знали, що таке війна, щоб у них було краще, мирне майбутнє.

Сподіваємося, що ми отримаємо ще не одного такого листа. І всі наші мобілізовані, всі військовослужбовці живими-здоровими повернуться з перемогою додому, до своїх родин, до своїх дітей.

Василь Кубін, начальник 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки