Кривава російсько-українська війна продовжує забирати кращих синів України, її цвіт, патріотів, простих людей, які давали собі раду в житті, дбали про свої родини, хотіли кращого життя, мали надії та сподівання, будували плани на майбутнє. Але ця страшна війна все перекреслила, забрала мрії, майбутнє, нанесла жахливий удар рідним та близьким.
Так, минулого тижня у Житомирі поховали нашого земляка, командира групи спеціального призначення єгерської десантно-штурмової бригади Володимира Савчука. Йому було 34 роки. У Теофіполі батьки втратили найдорожче – свою рідну кровинку, хорошого сина, в Житомирі у дружини не стало доброго чоловіка, а в малого сина – люблячого батька.
Але знову чорна звістка прилетіла у нашу громаду. Загинув боєць з Волице-Польової Анатолій Баляс. Не можна було у це повірити, як кажуть односельці, був цей чоловік дуже добрим, дуже роботящим, вмів все робити, слухав людей, не відмовляв нікому, особливо старшим, був хорошим господарем.
Народився Анатолій Анатолійович Баляс на Старокостянтинівщині 25 жовтня 1976 року. Сталося так, що у Волице-Польову оженився його брат, а тоді і Анатолій вподобав тутешню дівчину Ганну. Жили, розживалися, ростили двох синів, старшого Валентина та меншого Дмитра. Останніми роками Анатолій працював кочегаром твердопаливної котельні Волице-Полівського ліцею, а як закінчувався опалювальний сезон – сторожем. Адміністрація ліцею характеризує його з найкращої сторони – був відповідальним, сумлінним, надійним працівником. А такого сторожа, як він, ніколи не було: завжди знаходив собі роботу, ні хвилинки не сидів без діла, бо все вмів робити.
А жителька села Світлана Руденко розказала про Анатолія таке:
– Боже, не можна повірити, що такої доброзичливої людини більше нема. От як було: провало в мене воду, та й біда, треба було її зробити. Звернулася я до нього, а він якраз сітку ставив вдома, був зайнятий. Другий би де прийшов, а він прийшов і зробив, і так все по-толковому, майстер, що там казати. І так вони собі гарно жили з дружиною, поралися в хазяйстві, хлопців ростили. І таке горе, клята війна!
Призвали Анатолія Баляса до лав Збройних Сил України 13 червня цього року. Воював, заахищав Україну на Донеччині. На початку жовтня бу поранений, чекали його вдома у відпустку. Але ні, трохи піддужав і знову в бій. Загинув при виконанні бойового завдання 28 листопада поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області. Назавжди залишилося йому 47 років.
Важко знайти слова співчуття, бо немає слів, якими можна було б розрадити таке чорне горе, нема слів, щоб зменшити біль від такої незмірної втрати. Та загинув Анатолій Баляс за Україну, за її свободу та краще майбутнє, за кожного з нас.
Поховають Героя у четвер, 7 грудня, у Волице-Польовій на сільському цвинтарі. У скорботі схиляємо голови, низько кланяємося.
Вічна слава Героям!
А. Джус
