Погода

6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День Збройних Сил України. Саме вони є на сьогодні, коли вже рік та десятий місяць триває повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої суверенної, незалежної держави, безперечно, найважливішим атрибутом державності, гарантом безпеки та свободи України.

Саме наші героїчні, доблесні Збройні Сили мужньо тримають оборону, стримують шалений натиск в рази переважаючого ворога у живій силі та техніці, проводять контрнаступальні дії, крок за кроком визволяють українську землю від окупантів.

Тож наша розповідь напередодні цього справді народного свята про трьох молодих хлопців, які стали військовослужбовцями, стали на захист рідної Вітчизни. А об’єднує їх те, що вони народилися, виросли в Гальчинцях, вчилися в одному класі Гальчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів та закінчили її у 2019 році. У кожного з них свій шлях у житті, свої мрії та плани, та на їхню долю випала війна, страшне випробування, яке вони з честю долають.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р.

Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.

Минулої суботи, 18 листопада, з бази Гуманітарного штабу Теофіпольщини у ТОВ «Подільське» знову була відправлена фура з продуктами, медикаментами, іншою гуманітарною допомогою. Знову вантаж біля 23 тонн попрямував до бойових підрозділів Збройних Сил України та до жителів прифронтових територій. Цього разу вже на інший напрямок – на Харківщину.

– Зібрати знову 23 тонни вантажу, – каже організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк, – це не так просто. Але нам це вдалося завдяки нашим прекрасним, небайдужим жителям громади, які щиро прагнуть перемоги, які віддають все, що можуть. До збору продуктів на цей вантаж долучилися люди з Червоної Дубини, організувала акцію староста Лідихівського старостинського округу Руслана Єременко, щиро за це всім дякую. Голова ФГ «Кунчанський» Володимир Пицюк надав два мішки цукру, а десятикласники Новоставецького ліцею знову зібрали посилку для наших захисників. А Василь Андрійович, мій батько, надав мед та яблука для вихованців одного з дитячих будинків Харкова. Знову вправні господині з Колок на чолі з Галиною Лепетун приготували смачні домашні страви, такі вони молодці. Ще один бус надійшов до нас з Городоцької міської громади, а це кілька тонн продуктів. А директор СТОВ «Волиця» Василь Кравчук надав різні крупи, рибну та м’ясну тушонку. Окремо я хочу подякувати нашим невтомним представникам штабу – його голові Анатолію Козаку, Василю Гандовському, Миколі Тимощуку, Володимиру Яцюку. Адже невтомно працювали, їздили, збирали, розвантажували, а потім все посортоване завантажували на фуру. Ще раз дякую нашим ветеранам з відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, без них нічого не обходиться, вони також і розвантажують, і сортують, і готують ящички-мікси, і вантажать. І от у суботу, вдень, фура була готова до відправлення. Освятив вантаж, поблагословив у дорогу водія Володимира Сіверського, його сина Костянтина та супроводжуючого Володимира Яцюка, а ще волонтерів з Тернополя, активістів ГО «Десантно-козацький рій» Володимира Мосейка, які їхали разом з нами своїм бусом, благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України, капелан штабу отець Василь Крисак.

Голодомор – це страшна подія, яка сталася в Україні в 1932-1933 роках. Це був штучно створений голод, спричинений колективізацією сільського господарства та репресіями проти селян. Мільйони людей загинули від голоду та хвороб, і це стало найбільшою загибеллю в історії України.

Голодомор не був природною катастрофою;це було насильство проти власного народу. Ми повині пам’ятати про цю страшну трагедію, щоб вона не повторилася в майбутньому.

1 грудня в Україні відзначається День працівників прокуратури. Це професійне свято правохоронців, які у цей непростий час кардинальних змін у житті суспільства, покликані зробити усе можливе, щоб захистити конституційні права і свободи громадян, інтереси держави, поставити заслін організованій злочинності і корупції, утвердити верховенство права.

Тож спілкуємося з керівником Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури прокурором Романом Дідухом.

– Отож, Романе Вікторовичу, які пріоритетні напрямки роботи очолюваного вами відділу?

– Під час воєннoго стану Теофіпольський відділ Волочиської окружної прокуратури продовжує виконувати свої конституційні функції, передбачені статтею 131-1 Конституції України. Незмінними пріоритетами в діяльності прокуратури залишаються виявлення та розкриття кримінальних правопорушень в бюджетній та земельній сферах, запобігання корупційним кримінальним правопорушенням, а також діяльність у сферах охорони навколишнього природного середовища, охорони дитинства, запобігання та протидія домашньому насильству. Також, враховуючи особливо складний для нашої держави період, пріоритетом залишається процесуальне керівництво слідством у злочинах за фактами руйнування житла цивільного населення та об’єктів соціальної інфраструктури, загибелі та зникнення безвісти військовослужбовців, викрадення та зникнення безвісти цивільного населення, що зумовлено вимушеною міграцією людей на територію Теофіпольської громади. Принципова оцінка надається кожному факту заволодіння гуманітарною допомогою та ухилення від проходження військової служби.