26 вересня Теофіпольщина провела в останню дорогу ще одного Героя, жителя села Вовківці Ярослава Анатолійовича Довжука. Рветься душа, крається серце, бо лютий ворог безжально обірвав життя молодої людини, мужнього воїна, непохитного патріота України. Він боронив рідну землю та кожного з нас. Ми
у вічному боргу перед ним.

Народився Ярослав 21 вересня 1992 року у селі Вовківці. Закінчив Човгузівську ЗОШ І-ІІ ступенів, був скромним, ввічливим. Вчителі, однокласники, ровесники згадують про нього лише хороше. А в десятому та одинадцятому класах Ярослав навчався у Святецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, бо в Святці жила його бабуся. Однокласники та вчителі запам’ятали його врівноваженим, тихим, спокійним, доброзичливим учнем. Закінчив професійний ліцей у Хмельницькому, здобув професію кухаря, працював в Криму в санаторії. А коли Крим окупували російські війська, повернувся додому. Став працювати у ПП «Добрий хліб», випікав хліб.

До лав Збройних Сил України був призваний 11 березня 2023 року. Служив у 137 окремому батальйоні морської піхоти. Під час виконання бойового завдання матрос Ярослав Довжук загинув 19 вересня 2023 року на території Волноваського району Донецької області.

У вівторок, 26 вересня, скорботний кортеж з тілом Героя Теофіпольська громада зустрічала та проводжала живим коридором, з щирими сльозами співчуття та квітами. Попрощалися з сином та братом у рідній домівці у Вовківцях батьки Людмила та Анатолій, брати Руслан та Анатолій. Попрощалися з бійцем жителі Вовковець, Човгузова, навколишніх сіл. Відспівали загиблого Героя у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України у Теофіполі. З військовими почестями його похоронили на Алеї Героїв на селищному цвинтарі.

Важко знайти слова втіхи для рідних Ярослава Довжука. Бо назавжди йому залишилося 31. Був молодим, сповненим сил, гідно прожив своє таке коротке життя. Світлі спогади про нього завжди будуть сильнішими за смерть. Вічна пам’ять і слава Герою!

А. Джус