Погода

25 липня минає рік, як загинув мій брат Ігор Петрович Шевчук з Теофіполя. Досі не віриться, все ще чекаю дзвінка, смс…

Які жорстокі слова з офіційного повідомлення: «Солдат Ігор Шевчук, позивний Патрон, помер 25 липня 2022 року в Курахівській лікарні внаслідок отриманих травм під час виконання бойового завдання поблизу селища Велика Новосілка на Донеччині. Рівно за місяць до цього воїну виповнилося 33 роки. Під час повномасштабного російського вторгнення приєднався до Збройних Сил України. Воював за рідну державу в лавах 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя», що у складі 56-ї окремої механізованої бригади». І все, тебе більше немає. Лише гіркий біль, розпука, спогади.

У липні в родині Петринюків двоє іменинників: 17 липня свій 48-ий рік народження відзначив Андрій Васильович, депутат Хмельницької районної ради, виконавчий директор ТОВ «Подільське», отаман Теофіпольського козацького коша, а 20 липня святкує 71-і іменини батько, заслужений працівник сільського господарства України, Герой України Василь Андрійович.

Щиро вітаємо цих добрих людей з днями народження, дякуємо за громадянську позицію, за активну участь у волонтерському русі на підтримку наших героїчних Збройних Сил, за турботу про ветеранів, за розбудову Подільсько-Волинської Січі.

Йде жорстока війна, гинуть кращі, гинуть віддані патріоти, які за покликом серця пішли боронити Вітчизну від страшного ворога. До рідного краю, на Теофіпольщину, повернулися на щиті Сергій Яцух з Теофіполя, Богдан Колісецький з Турівки, Ігор Шевчук з Теофіполя, Єфім Фіткаленко з Новоставець, Петро Розквас з Базалії, Сергій Зуєв з Базалії, Роман Репецький з Теофіполя, Роман Чайка з Новоставець, Степан Толопко з Святця, Тарас Чернишенко з Теофіполя, Артур Камінський з Бережинець, Василь Шаблій з Воронівець, Олександр Клапощук з Човгузова, Олександр Жилюк з селища цукрового заводу, Тарієл Мурадов з Базалії, Ярослав Вовк з Святця, Микола Ментух з Мар’янівки, Валентин Журавель з Поляхової, Василь Коломійчук з Базалії, Петро Шклярук з Заруддя, Сергій Кедрун з Теофіполя.

Всі вони любили життя, були чиїмись синами, чоловіками, батьками, хотіли жити, турбуватися про свої родини. Хотіли просто жити в мирі та спокої. Та рашисти перекреслили їхнє життя. Ми у вічному боргу перед ними.

До цієї когорти Героїв, до цієї Небесної Варти, додався Роман Члек з Колок. Став 22-им жителем Теофпольської громади, які загинули з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію суверенної України. Народився Роман 18 жовтня 1991 року. Ріс хорошою дитиною на радість батькам Валентині Тимофіївні та Григорію Михайловичу. Закінчив Волице-Полівську ЗОШ І-ІІІ ступенів, відслужив армію, став працювати охоронцем на цукровому заводі. Кажуть односельці, що був дуже порядним, спокійним, тихим, ніхто ніколи про нього не сказав поганого слова.

У нашій Теофіпольській територіальній громаді продовжується динамічний перехід релігійних громад Української Православної Церкви московського патріархату до Православної Церкви України. Нагадаємо, що такі рішення вже прийняли люди у Лідихівці, Немиринцях, Воронівцях, Шибені, Гаївці, Підлісках, Гальчинцях, Бережинцях та Рідці, селищі цукрового заводу, Ільківцях, Колісці, Волиці, Поляховій, Кунчі та Дмитрівці. Бо вважають, що коли йде страшна війна, коли російська федерація знищує Україну, українців та все українське, треба розірвати будь-які зв’язки, в тому числі, культурні, духовні, з державою-агресором.

Виникає питання: чи має право втручатися у цей процес влада, якщо згідно Конституції церква в Україні відділена від держави? Відповідь однозначна: не має, але при цьому саме влада зобов’язана забезпечити дотримання законності та правопорядку. Бо що таке свобода совісті – людина може вірити, обирати собі віру, може ходити до церкви, а може не ходити, молитися або не молитися у себе вдома; може прийти на збори релігійної громади, а може не прийти. Тому не важливо, скільки людей живе в селі, а скільки прийшло на збори релігійної громади, важливий результат: за яке рішення проголосувала більшість учасників зборів.