Початок березня 2022 року. Важкі оборонні бої ЗСУ на околицях  Херсону. Московська орда, яка через Перекопський перешийок  вирвалася із окупованого українського Криму стрімголов намагалася на плечах відступаючих українських військ захопити цей обласний центр, важливий стратегічний плацдарм на шляху до Миколаєва та Одеси. Наші війська всіма силами зупиняли ворога, стояли на смерть. Часто  в захисників закінчувались патрони, не вистачало гранат, артилерія відійшла, а місто потрібно утримати буль-якою ціною. Багато наших героїв полягло на оборонних рубежах. І ось в одному із стрілецьких батальйонів воював наш земляк Степан Толопко. Ворог суне лавиною: танки, БТРи, рашистська штурмова авіація накривають оборонні позиціі батальйону бійця.

В  долю секунди ворожий снаряд накриває окоп, із якого вів  вогонь Толопко. Смерть миттєва. Герой загинув, але ворога не пропустив, а орда сунула і сунула. Наші війська змушені були залишити Херсон. Знайшлася добра людина, яка  похоронила нашого героя на околицях міста. Довгий час Степан Толопко вважався загиблим. А ж коли 11 листопада був визволений Херсон, відбулася  ексгумація, тіло забрали родичі у Львів, тут його і поховали.

. Народився Степан Ярославович на Львівщині, а у Святці проживала його бабуся. Отож, в міру обставин, один рік навчався він у  нашій Святецькій школі ( пам‘ятаю клас і парту, за якою сидів). У цьому ж класі навчався його молодший син Назар.

Учасником АТО  Степан був ще з 2015 року, і кожного разу, коли випадала можливість,розпитував учителів про своїх дітей. Пересилав їм свою зарплату, був у відпустці -здійснив ремонт будинку, придбав трактор, автомашину. Будував великі плани на десятки років вперед. Лишилися сиротами троє синів – Володя, Олег та Назар,  яких дуже любив тато. А вони завжди чекали його у відпустку, хоч на кілька днів. Та агресія рашистськоі федерації проти нашої Батьківщини поламала долю  тисяч українських сімей.

 Святець гордиться своїми синами. Вічна Слава Герою!

Надія Сут, заступник директора Сятецького ліцею з виховної роботи