І знову плаче небо… Десятий місяць триває повномасштабна агресія російської федерації проти нашої незалежної України. Доблесні Збройні Сили України героїчно тримають оборону, визволяють тимчасово окуповані території, підтримують людей, які повернулися в рідні домівки на лінії розмежування. Та це жорстока війна, це кров та смерть. Гинуть наші захисники, наші Герої. Впродовж останніх десяти днів Теофіпольська громада втратила ще трьох Героїв. Це Роман Олексійович Чайка з Новоставець, Степан Ярославович Толопко зі Святця та Роман Васильович Репецький з Теофіполя. Безжальна війна забрала не лише їх життя, а й мрії, майбутнє, забрала в батьків хороших синів, у дітей – турботливих батьків, в громади – відважних захисників.
Роман Олексійович Чайка (1974 року народження)був мобілізований 4 квітня. Служив у 48 інженерній бригаді. 28 листопада, виконуючи обов'язок військової служби, пішов у вічність. В останню дорогу з військовими почестями його провели у рідних Новоставцях 30 листопада. Земляки запам'ятали його дуже доброю, спокійною людиною. Завжди був готовий прийти на допомогу, ніколи нікому не відмовляв. Хоч не міг похвалитися здоров'ям, не ховався, пішов захищати Україну, служив їй вірою та правдою.
Роман Олексійович Чайка
Степан Ярославович Толопко народився 1977 року на Львівщині, та долю свою пов'язав зі Святцем. Хоч мав троє дітей, та був учасником АТО. А коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, на третій день пішов до війська. Служив у складі 28 окремої механізованої бригади. Загинув на початку березня, обороняючи Херсон. Вважався безвісти пропалим, бо тіло було поховане на окупованій території. Після визволення Херсону та ексгумації похоронений у Львові, де живе матір та сестра.
Роман Васильович Репецький (народився 1981 року) був мобілізований 8 квітня. Воював на Луганському напрямку у складі 66 окремої механізованої бригади. З 12 листопада перестав виходити на зв'язок, його розшукували побратими. Відгуки про Романа – найкращі, мав золоті руки, був надійним та поміркованим.
Роман Васильович Репецький
Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих полеглих. Це невимовний біль, непоправна втрата, які не пробачимо окупантам і ніколи не забудемо.
Вічна Слава загиблим Героям!
Галина Тебенько
