Погода

Олександр Янчук: «Наш фронт – енергетичний, який ми професійно тримаємо в режимі 24/7».

Напередодні Дня газовика, про роботу Теофіпольського підрозділу АТ «Хмельницькгаз», який працює під брендом РГК,   в умовах воєнного стану,  дізнавалися у його керівника  -  Олександра Янчука.

Війна змінила кожного з нас, але не змінила нашого ставлення до роботи: ми стали ще відповідальнішими, мужнішими та професійнішими. Адже, як підприємство критичної інфраструктури, цілодобово доставляємо природний газ тисячам споживачів, у заклади соціальної сфери, промислові об’єкти. Адже – це енергетична безпека як нашої громади, так і усієї газорозподільної системи Хмельниччини протяжністю близько 18 тис.км. Крім того, екстрена аварійна служба газу 104 безвідмовно виїжджає на виклики споживачів, аби локалізувати та попередити аварійні ситуації.

Це про ветеранську організацію сіл Гаврилівка, Медисівка, Караїна та Підліски. Створена вона була у 1987 році з метою поліпшення життя, покращення умов проживання та дозвілля ветеранів війни і праці, пенсіонерів. Першим головою організації був учитель історії Гаврилівської середньої школи. Іван Петрович Голуб, згодом її очолив Федір Юхимович Стрільчук, далі Михайло Олексійович Ковтонюк. З вересня 2010 року цю важливу громадську роботу організовує Віктор Іванович Семенюк.

Здається, зовсім недавно, а вже пройшло десять років, як ми писали про Оксану Петрівну Бушинську , вчительку Шибенської середньої  школи. А вже дев'яноста золота осінь стукає до неї у віконечко.  Відзначає аж два дні свого народження, 9 вересня записана в паспорті, а насправді народилася на другу Пречисту, 21 вересня. Хоч ще більше дошкуляють їй хвороби, хоч вже майже не бачить, сковує їй спину, руки та ноги, та має світлий розум, напрочуд дивовижну пам'ять. Тож зустрічає свій поважний ювілей з вірою та надією у перемогу України, вірою в її історичну місію, в її роль у зміні світової геополітики. Бо вчителька, спочатку закінчила Бережанське педагогічне училище, навчала дітей у початкових класах, потім заочно здобула вищу освіту на історичному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту.

Продовження

Оскільки я зростав без батька, то життя змусило мене навчитись ремонтувати і утеплювати двері в хаті, викопати в землі льоха, яму на засипку картоплі на зиму. До всього треба було докласти і розуму, і фізичних сил.

Треба сказати, що зими колись були багатосніжними і морозними. Тому стіни хати зовні обкладали загатою із соломи та пирію. Нині ж подібних хат в жодному селі не побачиш.