Погода

Днями до редакції завітав Микола Митрашевський. Треба було подати оголошення про втрату посвідчення учасника бойових дій. Розговорилися. І цього чоловіка торкнулася війна. На свої очі побачив, відчув, що принесла так звана «спецоперація» російської федерації мільйонам українців. Нічого іншого, крім смерті, каліцтва, руйнувань, знущань, насилля та зламаних доль. Отож, історія Миколи Валерійовича.

Народився герой нашої оповіді у селі Вовковинці Деражнянського району, звідки родом його батько. Зростав у селищі цукрового заводу, закінчив Теофіпольську середню школу № 2. У Теофпольському СПТУ-34 здобув спеціальність шофера-тракториста. Був призваний в армію, служив у військовій частині від Харківського вищого військового авіаційного училища  в аеродромній роті. Працював на цукровому заводі, у Новоставцях в місцевому агропідприємстві.

Це про Валентину Олександрівну Романович, голову Товариства Червоного Хреста у нашій громаді, члена президії відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, господині клубу за інтересами «Скарбниця» Теофіпольського Центру культури та дозвілля. Бо досвідчена, мудра, але проста, щира, відкрита до спілкування. Навряд чи знайдеться в нашій громаді людина, яка б з таким ентузіазмом, з таким оптимізмом займається громадською роботою. Але інакше вона просто не може.

У неділю, 17 липня, у наметовому таборі козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ-2022», який розмістився у мальовничому місці Лисогірського лісового масиву, розпочалася вже третя зміна. Нагадаємо, що організатором вишколу стали наказний отаман Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжий Володимир Мосейко, волонтери ГО «Тернопільський козацько-десантний екологічний рій». Однозначно, що табір стає зразком виховання кращих рис українців – любові до рідної Вітчизни, пошани до заповідей Божих, дружелюбності, фізичної витривалості, здатності до виживання на природі, кмітливості, працьовитості, товариськості та надійності.

Є у нашому Теофіполі меморіальний комплекс Слави. Тут і пам'ятник загиблим воїнам, жителям селища в роки Другої світової війни, стела з їх прізвищами, братська могила визволителів Теофіпольщини, погруддя загиблих афганців Григорія Попружного та Федора Франчука, стела із прізвищами померлих афганців, пам'ятний знак чорнобильцям-землякам.  Як були ми тут 22 червня у День пам'яті жертв війни, то побачили сумну картину -  не прибрано, крізь плити повилазив спориш. Тож на спільному засіданні ради відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади та клубу за інтересами «Скарбниця»  вирішили взяти шефство над цією територією. Бо це святе місце, це наша пам'ять, це наші вічні  цінності, які не можна переоцінити.