Погода

З часу свого створення Гуманітарний штаб Теофіпольщини зробив вже чимало добрих справ: доставляв вантажі з продуктами до волонтерського центру в Хмельницькому, волонтерському центру Володимира Мосейка в Тернополі, звідти привозив гуманітарну допомогу для переселенців, багатодітних сімей, людей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Ця робота не припиняється, а продовжується.

От нещодавно, в кінці червня, з нашої Шибени до Володимира Мосейка ми відправили 50 сіток старої картоплі . Таке нам від нього надійшло замовлення. Відгукнулися наші люди, власне, майже всі ті, які з початку війни безкорисливо стали волонтерами, віддавали останнє, не жаліючи свого часу, ліпили вареники та пельмені, готували тушонку, кашу з м’ясом, голубці, пекли пиріжки та печиво. Отож, хто перебрав від паростків( це теж треба було зробити) та надав картоплю: це Ольга Бурлак, Анастасія Ротчук, Наталія Мізерна, Галина Воробчук, Тетяна Іванюк, Лідія Мойсєєва, Олег Хоптяний, Володимир Шведа,Ганна Ярем’юк, Володимир Марчук, Ніна Ткачук, Ганна Мельничук, Галина Єднобик, Іван Рожук, Ніна Панькова, Петро Журибіда, Іван Панасович Журибіда, Раїса Кріса, Федір Далінчун, Галина Гілевич, Неоніла Шведа, Галина Журибіда, Павло Стецюк. Казали нам голова штабу Анатолій Козак та його заступник Василь Гандовський, що Володимир Мосейко був дуже радий з такого вантажу, бо чекають його хлопці на передовій, дивувався, як вдається господарям з Шибени картоплю так зберегти, що міцненька,як свіжа.

Продовження, початок у минулому номері від 30 червня 2022 року

21 листопада 2019 року відбулася ХІ звітно-виборна конференція районної організації ветеранів України. Районна рада організації ветеранів, в особі її голови Андрія Рудюка, звітувала за чотирирічний термін роботи. У доповіді та виступах на конференції відзначалося, що ветеранські формування проводять відповідну роботу по зміцненню організованості та підвищення бойовитості первинних осередків у розв‘язанні актуальних соціальних, правових проблем ветеранів. Ця робота здійснюється при підтримці органів влади, місцевого самоврядування.

Зокрема, на конференції вказувалося, що в районі станом на 10 вересня поточного року функціонує 29 первинних ветеранських осередків, в яких нараховується майже 5,5 тисячі ветеранів та пенсіонерів. Це – потужна громадська сила. Чимала кількість людей поважного віку обрані депутатами сільських та селищних рад.

Ще нещодавно територія стадіону у селі Човгузів була обросла чагарниками і бур’янами, а вже сьогодні вона гарненько викошена та розмічена. Попри ситуацію в країні, мешканці Човгузова зуміли зоорганізуватись і зробити добру справу. Головним натхненником облаштування стадіону став 42-річний Володимир Коберник. У селі кажуть, що з таким організатором, як Володимир, можна звернути гори.

– Якось я приїхав, подивився на наш стадіон й зрозумів, що він потребує роботи. Опісля вирішив залучити людей щоб, так би мовити, докласти зусиль й відновити нашу місцину. На диво, охочих було багато, здебільшого підтримала мене молодь, в них був великий інтерес до цієї справи, – розповідає Володимир.

Занедбаний стадіон місцевим жителям вдалось перетворити на стадіон з волейбольною площадкою, великою і міні футбольною площадками, а також ділянкою для стрибків в довжину.

Це про наших земляків, поліцейських сектору поліцейської діяльності № 1 відділу № 2 Хмельницького районного управління Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, які 4 липня відзначили своє професійне свято – День Національної поліції України.

Поєднали своє життя з надзвичайно ризикованою та важкою справою, бо цілодобово, проявляючи мужність та витримку, охороняють наш спокій та життя. Тож розмовляємо з начальником сектору, підполковником поліції Олександром Паламарчуком – про виконання своїх обов’язків, про корективи в роботі підрозділу, які внесла війна.

– 24 лютого, день широкомасштабного вторгення військ російської федерації на територію суверенної України, безперечно, став початком від­ліку нового етапу боротьби за Незалежність нашої держави. Все змінилося, бо йде війна на знищення України та українців. Які зміни із запровадженням воєнного стану від­булися в умовах роботи очолюваного вами підрозділу поліції?

Пишу ці рядочки в розмай весни, в травні, який «…кожного року, по своїй природі, такий весняний, зелений, весь у цвітінні садів, каштанів, весь в пахощах бузку, жасмину, конвалій, – тільки радіти, тішитися!!!» Так я писав у своєму дописі в нашій газеті «Печаль, жалоба чи свято?» в липні 2020.

Була сумною, дуже печальною, в чорному диму весна цього року… І хоч ожила Природа Божа, але невесело було по всій Україні – чорна біда прилетіла з північного сходу від кремлівського двоголового стерв’ятника і накрила наші північні, східні та південні області: смерті, каліцтва, руїни, згарища накрили квітучу нашу землю; і вже біля руїни хати по селах не проросли з-під розвалів, не цвіли нарциси, тюльпани, вечорами не пахла м’ята – та запах весни накрив запах крові вбитих та поранених українців, їх діточок, накрив запах смерті по всій Україні.