Погода

Кожен день війни приносить нові розповіді про чесноти наших людей. І не лише про стійкість, мужність, патріотизм українців, але й про людську небайдужість, щирість і доброту.

В тому числі — й до братів наших менших, які разом із господарями потрапляють під обстріли, стають біженцями або ж дивом рятуються — і тоді чекають на того, хто має добре серце. Зворушливі то історії, і їх — сотні…

…Котику з Бучі допоміг врятуватися в минулому еколог і нардеп, а нині військовий Єгор Фірсов. Коли взяв на руки пухнастика, який ішов назустріч серед руїн житлового комплексу, той почав муркотіти, а потім довго йшов слідом. Збагнувши, що тваринці ніде жити, наступного дня чоловік вирішив спеціально приїхати на те саме місце — і справді, кіт наче чекав на нього. Єгор повіз кота додому, бо треба було лікувати порізані побитим склом лапки. Назвав Бучею. А за кілька днів йому написала дівчина, додавши фото, на якому впізнав свою знахідку. Виявляється, вони з хлопцем загубили пухнастика, ховаючись під обстрілами. Шкода було розлучатися, та якщо люди шукають, то теж його люблять. Коли ж зустрілися, і хлопець, взявши на руки кота, котрий припав до нього, заплакав, — остаточні сумніви розвіялися. Ці двоє були щасливі. А він сам ще зустріне «свого» котика, ділиться на власній Фб– сторінці Єгор.

Постійно читаємо газету «Життя Теофіпольщини», нашу районку, як ми з любов’ю кажемо, отримуємо моральне задоволення від усвідомлення того, що живемо у єдиному ритмі з Теофіпольською громадою. Тож хочемо висловити сердечну подяку авторському колективу газети, її редактору Галині Тебенько. За те, що ви є, що ви з нами! Бажаємо хороших тиражів, вдячних читачів та всіляких гараздів!

Наші Котюрженці – справжня сільська глибинка, але багата справжніми українцями, які докладають багато сил, аби наблизити перемогу Збройних Сил України, щоб здобути свободу, можливість вільно жити, трудитися на своїй рідній землі, у своїй незалежній державі. У такі скрутні часи тішитися тим, що маємо чудовий Свято-Духівський храм, відкритий у липні 2013 року. Наша церква ніби молоденька україночка: красива, тендітна, пишно вбрана, дає нам можливість прийти-помолитися за мир в Україні, за всіх наших захисників та захисниць, подякувати Господу Богу за любов, помолитися за здоров’я рідних та близьких, всього українського народу,за упокій тих, хто вже спочив у Бозі.

У понеділок, 4 липня, з нагоди Дня Національної поліції відбулося вшанування працівників сектору поліцейської діяльності № 1 відділу № 2 Хмельницького районного управління Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області.

Сталося це завдяки Теофіпольському селищному голові Михайлу Тененеву, помічнику народного депутата України Сергія Лабазюка Сергію Ковальчуку, голові ГО «Теофіпольська районна організація ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит»» Анатолію Стучинському, голові відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимиру Кобері, начальнику 8 відділу Хмельницького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Василю Ку­бі­ну. Бо ж треба визнати – поліція на своєму місці, без неї – ніяк.

5 липня десятки країн взяли на себе зобов’язання підтримувати Україну під час, як очікується, тривалого і дорогого відновлення й погодилися з необхідністю проведення широких реформ для підвищення прозорості й боротьби з корупцією.

Завершуючи дводенну конференцію в південному швейцарському місті Лугано, лідери близько 40 країн підписали декларацію, яка викладає принципи для відбудови України.

Підписанти, зокрема США, Велика Британія, Франція та Японія, «найрішучішим чином» засудили військову агресію Росії проти України і закликали Москву негайно вивести свої війська.

Підписанти привітали зобов’язання щодо надання політичної, фінансової і технічної підтримки і започаткували принципи Лугано для відновлення, яке, за даними Києва, може коштувати до 750 мільярдів доларів.

Уже п’ятий місяць триває ця жахлива війна. На наших очах відбувається справжній геноцид українського народу.

Все, що стосується нашої нації, культури, людей, всього українського – все знищується! Хто винен в цьому? Не один путін, цей хворобливий маразматик! Винна вся росія, всі, хто обирав таку владу, хто живе в країні, де нема свободи, кого все влаштовує, хто спокійно спостерігає, як в Україні гинуть діти, жінки, як руйнуються житлові будинки, школи, дитячі садочки, лікарні, знищуються промислові під­при­ємства, як орки крадуть українське зерно, як спалюють ниви з дозрілим урожаєм.