Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 31 від 5.08.2021 року
Перегляди: 422

ПРОЯВІМО


БЛАГОЧИННІСТЬ

Ось уже другий рік сповниться, як у газеті «Життя Теофіпольщини» ми розпочали писати майбутню книгу про членів Теофіпольської районної «Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)». Впевнені, що на сторінках нашої книги із символічною назвою «Відлуння афганських гір» закарбуються історичним рядком розповіді про мужніх синів і дочок нашого краю, об’єднаних військовою присягою радянських часів, волею долі котрим у 70-80-х роках минулого століття довелося виконувати свій інтернаціональний обов’язок у маловідомій нам тоді Демократичній Республіці Афганістан.
Нагадаємо, що про більшість наших «афганців» ми вже встигли розповісти за час, що минув. А ось про кількох воїнів-інтернаціоналістів написати не змогли, бо герої запланованих оповідей, то відмовлялися від послуг журналістів, а то шукали всілякі причини, аби не розповідати про себе, мовляв, я не герой, ніяких подвигів не здійснював. Нехай воно й так, але, на нашу думку, лишень саме перебування на тих невидимих афганських фронтах – це своєрідний подвиг. І не так вже й важливо, скільки часу воїн там був: місяць-два чи понад два роки… Про кожного варто було розповісти, аби потім хтось не нарікав, що про нього забули і не вписали в книгу про «афганців»…

Деталі
Категорія: № 31 від 5.08.2021 року
Перегляди: 529

Щиро дякую


за порятунок


Все своє життя я проробила на фермі, аж 42 роки. Спочатку була на свинофермі, 16 років трудилася дояркою, працювала і завфермою. Яка це тяжка робота, всі знають. Хто там на себе дивився, щось болить – переболить. Вже якщо якийсь край, коли вже не можна терпіти. Десять років тому перенесла дві важкі операції, та боролася за життя. Бо ж хотіла підтримати своїх двох донечок, двох онучок. І от цього року, якраз перед Паскою, знову занедужала, дошкуляв нестерпний біль у животі. Терпіла, приходила на виклики наш дуже хороший фельдшер Тетяна Василюк. Настійно радила викликати «швидку». І от 6 травня потрапила я в нашу Теофіпольську багатопрофільну лікарню.

Деталі
Категорія: № 31 від 5.08.2021 року
Перегляди: 363

ЛЮДИНА, ПРОФЕСІОНАЛ,


КЕРІВНИК

Невисокий на зріст, зі щирою посмішкою на вустах, верткий, поміркований, принциповий, вимогливий до себе і до підлеглих, доброзичливий, з постійними й доречними жартами – таким запам’ятався мені Сергій Севастьянов (на фото вгорі), який близько двадцяти літ обіймав посаду начальника Хмельницького обласного управління з питань преси, поліграфії та книжкової торгівлі. Всі ж інші роки свого трудового життя Сергій Володимирович присвятив нелегкій праці журналіста. Адже успішно закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. То ж й закономірно, що чоловік чудово розумівся в питаннях журналістики, поліграфії. Взагалі, в засобах масової інформації – він був неперевершеним.
І я, навчаючись після нього у цьому ж виші, чув гарні спогади про колишнього студента Сергія Севастьянова з уст відомих у ЛДУ професора Володимира Йосиповича Здоровеги, доцентів Павла Йосиповича Ящука, Павла Дмитровича Малого та інших викладачів факультету журналістики. Вони з повагою наголошували, що С. Севастьянов був надто беручким до навчання, був душею студентського загалу, здібним помічником викладацького складу.
Познайомився ж я із Сергієм Володимировичем у сімдесятих роках минулого століття в Білогір’ї, коли працював там у редакції районної газети «Радянське село», обіймаючи посаду відповідального секретаря.