Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 20 від 20.05.2021 року
Перегляди: 684

Чи ж справедливе та

незалежне таке рішення?

Знову нагадаємо, що 13 жовтня 2020 року тодішній голова Теофіпольської районної ради Андрій Петринюк підписав розпорядження про звільнення директора КНП “Теофіпольська багатопрофільна лікарня” Сергія Шкраби. На переконання Андрія Петринюка, для цього було доволі підстав: систематичне порушення вимог пункту 12 Контракту, здійснення закупівлі ліків, засобів захисту, інших медичних товарів на суму понад 5 тисяч гривень без погодження з головою районної ради або його заступника; неефективне використання коштів, які сільські та селищні ради, благодійники спрямували лікарні на боротьбу з COVID-19; бездіяльність, яка призвела до прийняття Хмельницьким окружним апеляційним судом рішення 17 вересня 2020 року про повне призупинення експлуатації будівлі головного корпусу до повного усунення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті ще 18 грудня 2019 року; у слідчому управлінні ГУ Національної поліції України у Хмельницькій області було тривало кримінальне провадження, відкрите за заявою Андрія Петринюка щодо підробки контракту з Сергієм Шкрабою в частині умов оплати праці та терміну дії контракту. Це розпорядження було зачитане на засіданні постійних комісій районної ради в присутності Сергія Шкраби. Цього ж дня він відкрив лікарняний листок, а 2 листопада звернувся з позовом до Теофіпольського районного суду про визнання незаконним та скасування розпорядження районної ради, поновлення його на посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 19 січня 2021 року Теофіпольський районний суд на чолі з головуючим суддею Андрієм Самойловичем прийняв рішення про часткове задоволення вимог позивача: дата його звільнення замінена з 13 жовтня на 13 листопада відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю, в решті позовних заяв позивачу відмовлено. Однак 16 лютого 2021 Сергій Шкраба оскаржив рішення Теофіпольського районного суду в Хмельницькому апеляційному суді. 5 травня 2021 року суд розглянув справу та виніс ухвалу. Про це розмовляємо з Андрієм Петринюком, депутатом Хмельницької районної ради.

Деталі
Категорія: № 20 від 20.05.2021 року
Перегляди: 518

Вишиванка -


символ України

Кожен українець, мабуть, знає, що таке вишиванка, адже це не просто одяг, а частина душі. Історія національно вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток.
Достеменно невідомо, коли ж вишиванка почала розвиватись як галузь мистецтва. Дослідники стверджують, що розвиток вишиванки відбувався протягом кількох століть.
З року в рік предки збагачували ремесло новими орнаментами та техніками. Майстрині навчились виготовляти нитки унікальних відтінків для того, щоб на полотні вигравали нові кольори.
В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров’я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов’ю. Існують свідчення, що у деяких регіонах країни процес вишивання мав вигляд особливої церемонії. Жінки в процесі молились і вірили, що ці молитви зроблять вишиванку сильнішою та зарядженою тільки позитивними емоціями.
Навряд чи майстрині, які започаткували ремесло вишивання, могли собі уявити, що у 21 столітті вишиванка стане символом величного козацького народу. Чому так сталося?
Крізь віки мандрували традиції вишивання. Їх продовжували, розширювали та шанували. Вишиванка змогла осучаснитись і залишитись такою, як тисяча років тому водночас. Саме з нею уособлюють найкращі емоції та думки, адже вона увібрала в себе віковічну історію.

Деталі
Категорія: № 20 від 20.05.2021 року
Перегляди: 650

Ні – геноциду


українського села!

З початку нового року жителів Теофіпольщини лихоманило через наміри Теофіпольського селищного голови Михайла Тененева закрити 20 загальноосвітніх шкіл громади. Мотивував він своє рішення так: «Це оптимізація освітньої мережі Теофіпольщини, адже малокомплектні школи не відповідають сучасним вимогам якісного освітнього простору». З цього приводу згадався мені епізод однієї телепередачі про Китай. Розповідалося в ній про одну з віддалених провінцій країни, про село, в якому з тих чи інших причин залишився лише один учень і цю школу влада не закриває. Та Бог з тим Китаєм, повернемося на нашу грішну землю. Михайло Тененев розказує, що не вистачає коштів на освіту, медицину, культуру, дороги. Тоді чого варті його передвиборчі обіцянки, які він активно просував під час виборчої кампанії? Якщо голова не знає, де взяти кошти, тоді я йому підкажу. Нехай він змусить сплачувати реальні податки своїх друзів – це такі підприємства як ТОВ «Україна-2001», ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод», ТОВ «Теофіпольська енергетична компанія». До яких, я переконаний, є питання з боку правоохоронних органів та податкової інспекції. Було б лише бажання та воля. Разом з тим, хотілося б, щоб податкова інспекція прозвітувала перед громадою на сторінках газети: які кошти до бюджету громади сплатили у 2020 році дрібний і середній бізнес, та такі потужні підприємства, зазначені вище.

Деталі
Категорія: № 20 від 20.05.2021 року
Перегляди: 530

Наша хата ніколи

 

не була з краю"


( 90 літ тому, 14 червня, побачив світ перший номер Теофіпольської  районки)

За нестримним летом часу якось мимоволі забувається оте дитяче прагнення «Ех, скоріше б вирости…». А коли вже голову наче сметаною обіллє, скрушно зітхається:


- І де вони, оті роки, взялися?
І, почувши, як Павло Соколов задушевно виводить «Скоро осень, господа», з іронією та водночас гірчинкою констатуєш, що ти вже переступив поріг своєї осені і саме час підбивати баланс. Особливо у переддень солідної ювілейної дати. А така небавом, посеред першого літнього місяця, завітає до нас - тоді виповниться дев’ять десятків літ з дня виходу у світ, себто дебюту першого номера районної газети Теофіпольщини. Відтоді видання стало головним літописцем, широкоформатним екраном багатогранного життя-буття нашого краю, хронікально-аналітичним центром громадськості та індивідумів і, за відомим висловом, не тільки колективним агітатором, а й організатором. Звісно, як і кожна, наша газета була продуктом свого часу, але завше орієнтувалася на головного замовника – читача.

Я не маю наміру висловлювати свої судження про періодичне видання в часовому вимірі, упродовж якого може прожити два цілком сформованих фізично і морально покоління від заснування. Чимало спогадів безпосередніх свідків давніх подій увійшло в анали історії, можливо, нові сторінки ще відкриють дослідники минувшини. Поведу мову про трохи більше як піввіковий відтинок часу, відколи тримаю тісний зв’язок з районкою та без гучних слів можу долучити себе до когорти творців того дива, що готується на редакційній кухні. Починаючи журналістську діяльність сількором у кінці шести- десятих. За третину віку в штаті редакції районки мені судилося пройти усі творчі щаблі кар’єрної драбини: очолювати відділ листів і масової роботи, сільського господарства, партійного життя, радіоінформації, соціальних проблем, працювати на посаді так званого начальника штабу – відповідальним секретарем, двічі очолювати творчий колектив газети, в тім числі й комунального підприємства «Теофіпольгазетадрук».

Деталі
Категорія: № 20 від 20.05.2021 року
Перегляди: 501

Це наша історія
14 червня єдиному друкованому засобу масової інформації Теофіпольщини виповниться 90 років. Впродовж цього шляху газета відображувала події, які відбувалися на її теренах, писала про людей краю, була і залишається важливим джерелом інформації. 14 червня 1931 року у Теофіполі вийшов перший номер районної газети під назвою «Ленінський шлях», з початку 1967 року, коли відновився Теофіпольський район, газета стала носити назву «Червона зірка», з 18 червня 1992 року – «Життя Теофіпольщини».
Тож наша газета завжди була відображенням сус-пільно-політичного життя краю, була дзеркалом його історії, свідком перемін, які відбувалися. І неважливо, які це були часи, чи тоталітарного режиму, чи часів Незалежності. Бо це наша історія.