Печаль, жалоба

чи свято?

Кінчався квітень, наближався травень, з приморозками, тривожний, вже з другою чорною бідою – вірусною, яка долучилась до першої проклятої путінсько –бандитської війни. Наближали його традиційні дати – 9 Травня та День Матері.
Всі ми спостерігали за тою політичною тріскотнею на екранах телевізорів всіх каналів з приводу 75-ї річниці Перемоги над фашизмом у Другій Світовій війні – в Вєлікой Отєчєствєнной войнє (?!) чи то є дні печалі, чи веселі святкові?
Для свідомих українців і для мене, ще з далекого дитинства – це печальний День Пам’яті, смуток, скорботні спогади з молитвою, з вогником свічки : загинув рідний найстарший брат, другий був поранений, видужав і далі воював, а третій повернувся додому уже після війни потрощеним калікою на все життя, загинув рідний молодший брат мами, мій дядько, з двома своїми синами… Хіба то для мене свято?

Для народів країн Європи, Америки, крім теперішньої Росії царя Путіна і населення зросійщеної Білорусії бацька Лукашенка, 8-го травня – День закінчення Другої світової війни і День жалоби, День пам’яті мільйонів-мільйонів полеглих…
А ось для хохлів-малоросів, новоросів, прихильників войовничого руйнівного «русского міра», для 5-ої колони Москви в Україні і її вождів з їхньої «Опозиційної платформи» за смерть (а не за « життя»(?) – для них – 9 мая «,..Это праздник с музыкой, парадами, сполошним пьянством с песнями – «Выпьем за Родину, випьем за Сталина – ну і за Путіна.
Ось уже 6 років спадкоємці чи нащадки «Единоличных победителей» вбивають, калічать українців-патріотів на нашій рідній українській землі частково окупованій ними.
Шість років матері України не знімають чорних хусток – оплакують, хоронять своїх синочків…
І що, агресоре-окупанте, ті смерті, каліцтва синів миролюбивої України у ваших шизофренічних мріях знову будуть вашою «победой» над «фашистами», «бандеровцамі», будуть «большім праздніком с парадамі, музикой, п’янством, песнямі – «Випьем за Путина».
Не мрійте, путінські ординські завойовники, нащадки хана Батия! Не потішайтесь і ви, покидьки – запроданці 5-ї колони Москви з вашими вождями з тої «Опозиційної платформи» за смерть на московських колесах!(?)
Як вони чекали на той перенесений парад Путіна на Красній Площі(!): вже заправлена їхня платформа, накачені московські колеса, вже пришиті до піджаків георгієвські стрічки, буде накритий українським вишитим рушником коровай для Путіна, спечений Оксанкою Медведчука, в ящиках – українська горілка з перцем, українське сало з часничком… Чекають…
Є ще в нас багато життєвих покидьків - відхрещуймося від них!
Але в той же час подивімось і на себе : хто на виборах голосує за такі «платформи»? Тож треба, щоб і досі гальмівна система недавнього так сильно тримала в покорі защеплений мозок, на жаль, ще багатьох українців, в основному на вщент зросійщеному сходлі і півдні України, перешкоджала впускати нашу українську правду в свою голову, з якої багато хохлів, малоросів, прихильників «русского міра» поробили ящики для всякого непотрібу – отруйного кремлівського пропагандистського сміття(!)
«Є народ маленький, є великий,
А ми давно розбовтані багном!»
Зло робити дуже просто: просто загарбуй чужі території, землі, скуповуй їх; просто по-звірячому бездумно руйнуй, насильно забирай, грабуй, каліч, вбивай, бо ти – завойовник, непрошений «гість», безбожник, бо ти – пришелець,зайда, маєш дику диявольську руйнівну силу і вдачу!
Якщо таке зовсім не притаманне нашій мирній працьовитій українській нації, то не лізь з своєю какаразніцею служити, чи підслужувати тим, хто чинить це зло! Пригадай, як це зло «побєдітєлєй» поховало в підірваних житлових будинках «свій» волелюбний чеченський народ, а частину потопило в крові! Не лізь до того зла «празновать» такі «побєди»!?
Повернусь ще до інших, крім 9 –го травня, їхніх «праздніков» в тому ж невинному травні: він майже кожного року, по своїй природі такий весняний, зелений, весь в цвітінні садів, каштанів, весь в запаху бузку, жасмину, конвалій, - тільки радіти, тішитися…
А в той же час 30 травня 1979 р. в пахучому з конваліями лісі, на околиці Львова, перелякані любителі природи натрапили на повішене тіло молодого хлопця…
Як згодом вияснилося – то нелюди-звірі вбили, а потім підвісили на дереві молодого талановитого львівського композитора 30-річного Володимира Івасюка.
Пройшли роки і в ніч з 27 на 28 травня 2000 р. зупинилося серце другого львівського, в розквіті сил, талановитого композитора, народного артиста України, 46 річного Ігоря Білозіра, по-звірячому побитого такими ж нелюдами з «русского міра» - ними були Воронов і Калінін (прізвища говорять самі за себе).
Обох побито в самому серці патріотичної Галичини – у Львові. Ще ніколи траурний Львів не бачив таких багатолюдних похоронів…
Вороже зло зробило іще одну злочинну справу: були вбиті ще ненароджені пісні обох пісенних Геніїв. Але ніхто ніколи не вб’є «Червону руту» Володі Івасюка і «Мамину світлицю» Ігоря Білозіра!
До сказаного ще додам: але травень не винен, був побитий в лісі на околиці Черкас поет, гордість України, її вірний Син Василь Симоненко, після того важко хворів, і з свого такого високого 29-річного польоту впав… В тюрмах «побєдітєлєй» замордовано другого Василя - поета Стуса, стійкого мужнього борця за волю України. Вбито великого Сина України В’ячеслава Чорновола. Довго, 72 дні, душевно мучився в камері смертників з вироком «Расстрелять!» великий Українець Козацького роду Левко Лук’яненко, якого «помилували» - розстріл замінили на 25 років сибірської каторги.
Зазнали глуму, гонінь, принижень, наруг і побратими обох – дисиденти 60-десятники.
Словом… куди не глянь – всюди їхні «побєди» з «празниками» єдінолічних побєдітєлєй» які «…могли би пабедить и без украинцев» - як лукавить гордий сучасний цар Росії Путін. Продовжується ним та його прибічниками клята ординсько-бандитська гадюча війна на українській землі, і вже почалось по-новому традиційне полювання на патріотів України новою, сліпо вибраною близькорукими, дійсно зеленою «владою», при мовчазному одобрені її прихильників із деяких «других» партій з того «розбовтаного багна».
А тут вже наближаються вибори в Україні до органів місцевої влади і, як завжди, щоб сподобатись на сході, півдні України – у Верховній Раді вже лежить на столі головуючого та сама заяложена «мовна проблема», фарисейськи далекоглядно підкинута біло-червоно-синіми (під кольори прапора Росії) політичними цвіркунами в перемішку з кваканням зелених пуголовків з русскоязичного 95-го кварталу, для багатьох яких моя, наша Ненька Україна, виявляється, є «повією»(?!) і в Європі, як так охрестив її їх зелений Президент- ЗЕ!
Як вже хотілося би в Кремлі, домашнім покидькам-перевертням з тої «Опози-ційної платформи», щоб таки вже зовсім відрізати рідний природний язик великій древній українській нації в центрі Європи, і «прішіть свій». Міг би бути і другий варіант: наверх українського язика наглухо, навічно приварити руський, і вже мали б свою вимріяну «сшітую» Малоросію чи Новоросію, з общєпонятним» язиком в повній гармонії з відомими на весь світ матюками, з диким лихослів’ям, з глумом, гріховним приниженням, грубою образою нашого українського найсвятішого: імені Матері !!!
Ото була б ще одна «победа, большой празник уже родных двух «братских народов». (?)
Отож наближаються осінні вибори. Швидко сходить уже ще одне посіяне вороже зло, - не даймо українці-братове, дозріти його отруйним плодам! Даймо відсіч кожному ворожому прояву зневаги до Нас, до нашого Рідного Слова, нашої солов’їної Мови, Пісні, Музики, Культури, Традиції, нашої Героїчно-трагічної історії, нашої Правди!
І то буде наша велика Перемога над знахабнілим кровожерним агресором-окупантом у нашій Священній Вітчизняній війні! І то буде наше велике Свято і Пам’ять про тих патріотів-українців, хто віддав своє життя за Волю України, Незалежну Соборну Українську Державу!!!
P.S.
Як мені не хотілося би зараз після того оптимізму і глибокої віри в нашу Перемогу, в наше Свято на своїй рідній землі, вільній, дописувати ось те, що так тривожить душу: невже повертаються часи кривавих Майданів Януковича? Вже почались гоніння на патріотів України: молоду вдову патріота Таню Чорновол, безстрашного воїна-добровольця Марусю Звіробій, активну волонтерку Софію Федину, на інших. А «бандерівському» історику Володимиру В’ятровичу хочуть відомстити за всеукраїнський ленінопад, за виметені імена гнобителів України з її міст, з їх вулиць.
А які напади почались на нашого успішного п’ятого Президента України, запеклого ворога Путіна, - «фашиста» Петра Порошенка(?!). Для того була і явно замовлена «владою» президента ЗЕ спеціальна антипорошенківська телепередача на «Свободі слова» хитрого шустрого Савіка Шустера – скільки на ній було розхляпано словесного «поносу» на Петра Олексійовича (?!), особливо мамою «Батьківщини», яка й досі мстить йому за поразку на колишніх виборах Президента України. Часто вискакував з крісла і давній голова «Української європейської партії» здавалось би рідної сестри партії «Європейська солідарність», але в того голови, як видно з його переконання, не та Європа в голові – а європейська частина території Росії, на якій стоїть Москва (?!). Потішився один перевертень з тої «Опозиційної платформи» за смерть. Не поспівчував п’ятому Президенту України і колишній, також гонимий на своїй рідній батьківщині, президент Грузії…
Але свідомі українці, і я з ними, знають, глибоко цінують і щиро дякують своєму Президенту Петру Олексійовичу Порошенку за те, що він, як далекоглядний, мудрий політик, державник, як стратег –Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України, так швидко створених разом з патріотами - добровольцями, волонтерами, - в такий важкий, надзвичайно відповідальний для України час, стільки зробив для своєї, нашої рідної Батьківщини! Ми вдячні йому за відкриті двері в Європу, в НАТО, з міцні, дружні стосунки з США, з Канадою! Ми вдячні за оберіг нашої рідної української мови, яка є державною! Ми дякуємо йому за вирвану з московських обіймів удава нашу рідну Православну церкву України з рідною мовою богослужінь, молитвами, написаними рідним словом!
Петро Порошенко сам визнав свої помилки і вибачився перед українським народом…
А прихильникам «русского міра» нагадаю ще раз: не лізь служити, чи підслужувати тому братовбивчому злу, далекоглядно підкинутому зовнішніми і внутрішніми ворогами!
Українській історії вже набридло кожний раз наступати на ті самі українські граблі. Ой, пора-пора давним –давно об’єднатися українцям і колективним здоровим розумом українського народу, спільними діями, спільною Волею (!) разом будувати дійсно Незалежну Об’єднану Соборну Українську Європейську Державу!!!
Пізній вечір заліз в рік. Пора лягати. Але
«..Помолившись, і я заснув…
Так думи прокляті,
Рвуться душу запалити,
Серце розірвати!..
Володимир Блюсюк, м.Львів, червень 2020 р.