Деталі

Категорія: № 8 від 20.02.2020 року

Перегляди: 705

Якість  медичних  послуг

 повинна  покращуватися

Наприкінці 2018 року в Україні стартувала медична реформа. ЇЇ мета – трансформувати сферу охорони здоров’я, щоб зробити якісними медичні послуги, ліки – доступними, поліпшити ефективність використання бюджетних коштів, долучити місцеве самоврядування до розвитку медичної галузі, підвищити рівень задоволення населення системою охорони здоров’я, зміцнити здоров’я та продовжити тривалість життя громадян. Як і при запровадженні будь-якої реформи, у медичної реформи є прихильники, є противники, але вона триває. Так, у 2019 році завершилося реформування закладів первинного рівня, а з 1 квітня 2020 року стартує другий етап медреформи– реформування закладів вторинного та третинного рівнів.Про це знову розмовляємо з головою районної ради Андрієм Петринюком.

Розпочнемо з первинної ланки. Комунальне некомерційне підприємство «Теофіпольський Центр первинної медико-санітарної допомоги» пройшло шлях реформування і з 1 жовтня 2018 року був укладений договір з Національною службою охорони здоров’я України. Звісно, в роботі цього медичного закладу є ще ряд проблем, які потребують розв’язання, підтримки місцевої влади. Що на це скажете?
- Закон України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що саме влада на місцях відповідає за медичне обслуговування населення. Тому ми розуміємо свою роль у реформі і своє завдання. Саме тому у 2018 році районна рада прийняла рішення про реформування ЦПМСД, а в 2019 – Програму розвитку та підтримки первинної медико-санітарної допомоги Теофіпольського ра-йону на 2019 рік, Програму медико-соці-ального забезпечення пільгових та соціально незахищених верств населення Теофіпольського району на 2020 рік.

Детальніше: На часі

Деталі

Категорія: № 8 від 20.02.2020 року

Перегляди: 564

Реванш диктатури

У своєму передсвятковому привітанні жителям Теофіпольщини в газеті «Життя Теофіпольщини» народний депутат України від 189 округу Олена Копанчук намалювала райдужні картини в діяльності теперішньої влади.
Але попахує волюнтаризмом (сприйняттям бажаного за дійсне) її заява, що « в цьому році ми побачили і відчули, що мир на нашій землі можливий і є великий прогрес в його досягненні». Тут зразу ж виникає питання. Що, може, окупанти перестали стріляти, може перестали вбивати наших військових і цивільних? Може, в місцях розведення в «сірих зонах» не хазяйнують окупанти? Чому влада готує нові відведення на межі розмежування, коли окупанти не виконують взятих зобов’язань і ми практично віддаємо їм свою територію?
В чому ви бачите прогрес та ще й «великий»? Чи, може, прогрес в тому, що путінські людолови зробили обмін «всіх на всіх»? Адже їм нічого не вартує наловити нових бранців.
Правда, є прогрес у запопадливості перед катом народів Путіним, за яким зачекався Гаагський трибунал. Бажання «подивитись йому в очі» нічого не дало.

Детальніше: Нам пишуть

Деталі

Категорія: № 8 від 20.02.2020 року

Перегляди: 657

Вже стільки років

промайнуло, а біль

у серці б’є і б’є

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цього дня закінчилася, нарешті, війна в Афганістані. Вже стали очікуваними в приміщенні районної бібліотеки зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами.
- Правда про Афганську війну… Вона різна. Через цю страшну війну пройшли 700 тисяч чоловік. Україна втратила близько 4-х тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 бійці залишились у полоні або пропали безвісті. В пекло Афгану пішло 65 теофіпольців. В мертвих Афганських горах знайшли передчасну смерть наші земляки Григорій Попружний і Федір Франчук, - такими словами розпочала захід бібліотекар Оксана Сокоть.
Усі присутні запалили свічу пам’яті про мужніх і дорогих синів України, яким судилось увійти в безсмертя, і тих, які вже в мирний час пішли з життя.
На зустріч ми запросили наших земляків воїнів-афганців: голову Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Василя Хаб’юка, Володимира Процкова, Михайла Сидорука,Володимира Кірєєва, Андрія Лебідя.

Детальніше: Пам’ятаємо

Деталі

Категорія: № 8 від 20.02.2020 року

Перегляди: 701

Ще один урок історії

15 лютого Україна відзначила День вшанування пам’яті учасників бойових дій на території інших держав (воїнів-інтернаціоналістів) та 31-у річницю виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану.
Після Другої світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Та найбільш масштабною і трагічною була війна в Демократичній Республіці Афганістан. Тривала вона майже 10 років, через афганське пекло пройшли біля 600 тисяч радянських військовослужбовців ( біля 160 тисяч з них – українці), тисячі з них загинули в боях, померли від ран, контузій, травм та хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть залишити байдужими страшні цифри: під час афганської війни загинуло понад 15 тисяч радянських солдатів, кожний четвертий з них – українець.
Обмежений контингент радянських військ став активним учасником громадянської війни в Афганістані. У конфлікті брали участь збройні сили уряду ДРА з одного боку та озброєна опозиція (моджахеди, буквально «борці») – з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією цієї країни. Моджахедам у ході конфлікту підтримку надавали військові фахівці США, ряд європейських країн-членів НАТО, пакистанські спецслужби. Війна у цій чужій азіатській країні призвела до значних людських жертв серед радянських військ, лягла важким тягарем на економіку держави, яка й так знаходилася на спаді, була непопулярною серед населення країни, послабила міжнародний авторитет СРСР (бойкот Олімпіади в Москві 1980 року). Тому після приходу до влади в СРСР Михайла Горбачова було фактично визнано, що введення військ в Афганістан було політичною помилкою і війну слід припинити.

Детальніше: Пам’ятаємо