вологість:
тиск:
вітер:
Кому потрібна культура на селі?
- Категорія: №8 від 23.02.2023 року
Яка цього року зима? Несподівана, непередбачувана, чарівна, пишна, велична, казкова. Видається вона мені прихильною для селян, природа ніби намагається компенсувати всі прикрощі, які завдає війна. Довкілля втішає, надихає, сповнює душу ніжністю, вдячністю, нагадує, що ми всі Божі творіння, що вистоїмо, переможемо!
Хочу сама відповісти на риторичне питання заголовку. Культура, в першу чергу, потрібна самим селянам. Безперечно, село нині сучасне, культурне, освічене, високодуховне, але перш за все – трудолюбиве, наполегливе, цілеспрямоване, відповідальне : за землю, за майбутнє, за долю України. Село – це його люди. А вони такі різні: що не селянин чи селянка, то цілий роман чи повість, привід для роздумів, порівнянь, висновків, але не засудження чи критика, бо ми єдиний організм, який потребує розуміння, схвалення, дружньої підтримки. І як то добре, що село комп'ютеризоване, але ж ніякі високотехнологічні гаджети не здатні замінити звичайне людське живе спілкування.
Тепла зустріч у Святецькомуліцеї
- Категорія: №7 від 16.02.2023 року
Цей день запам'ятається нам надовго – вчителям, учням, односельцям. Адже 9 лютого Святецький ліцей зустрічав наших мужніх воїнів-земляків Павла Рея, Анатолія Олійника та Андрія Кота. Прибули бійці Збройних Сил України у короткострокову відпустку до рідної домівки з передової, гарячих точок фронту.
Ось знову вони в теплих обіймах стін рідної школи, учнів та учителів. Ми звикли, що герої - це хтось недосяжний, величний, практично міфологічний. Але ці жахливі події сьогодення, цієї страхітливої війни, цього повномасштабного вторгнення російської федерації на територію суверенної, незалежної України показали, що герої живуть поміж нас. Хоч у них різні цивільні професії, але зараз вони – наші славні, незламні, героїчні захисники. І кожного з них об'єднує благородна риса – любов до своєї країни, свого народу, своєї землі. Свій священний обов'язок із захисту Вітчизни, всього найріднішого, українського вони несуть з честю і гідністю.
Разом допомагаємо нашим бійцям
- Категорія: №7 від 16.02.2023 року
Аби підтримати Збройні Сили України, пришвидшити перемогу над російськими окупантами, ні на день в країні не припиняється волонтерський рух. Хтось гуртується, щоб приготувати домашні страви для бійців, хтось приносить закрутки, овочі, фрукти, купляє чи пече печиво, купляє чай, каву, ліки, шкарпетки, засоби гігієни, хтось переказує кошти на придбання автомобіля чи дрона, тепловізора, хтось зварює буржуйку, а хтось робить повербанк. Хто як може, вносить свою частку у перемогу.
Промовлю добре слово про газету
- Категорія: №7 від 16.02.2023 року
Роками передплачую газету «Життя Теофіпольщини». Дуже вона мені по душі. Бо пише про простих людей, про їхню радість та біду, про правду та кривду, про добро та зло. Деколи і сама напишу якийсь рядок. Бо хто нам має робити цікавою газету? Ми що, діти в садочку? І нас потрібно забавляти, розважати? Пишімо,спілкуймося, тихо-мирно, з толком. А не цькувати когось на когось. Ми ж люди! А не польові чотирилапі, що розірвали на городі мою козу Нюрку (не можу промовчати, бо дуже шкода), бо хижі, їсти хотіли. Невже і ми на них схожі?
Обмін ламп розжарювання триватиме
- Категорія: №7 від 16.02.2023 року
Відповідно до програми Кабінету Міністрів про обмін ламп розжарювання для населення за підтримки ЄС ця кампанія розпочалася в обласних центрах та великих містах 31 січня. З 7 лютого, з вівторка, обмін ламп розпочався і у відділенні поштового зв'язку Теофіполь-2. Ось що розказала нам з цього приводу начальник відділення Галина Андрощук:
Скрізь повинна бути дисципліна
- Категорія: №7 від 16.02.2023 року
Живу я у Воронівцях, як звикли казати люди, на другій Мар'янівці. Як по дорозі йти до Воронівець, то трохи є, більше двох кілометрів, якщо навпростець,стежкою через беріг, то ближче, з кілометр, але промашка добра є. Молодим що, за виграшки, а старшій людині вже треба поспотикатися. Проробила я листоношею у сільському поштовому відділенні понад 25 років, щодня на роботі треба було бути, лиш один вихідний був. Щодня треба було нести важку поштову сумку, у кожну хату доставляти газети та журнали, а районну та обласні газети - обов'язково. Приносити пенсії, перекази, листи, робити передплату, брати плату за світло, газ, телефон у пенсіонерів. У відділенні ніколи не було черг, бо ми, листоноші, постійно працювали з людьми за місцем проживання. А яка була дисципліна! Нікому й в голову не могло прийти, що можна спізнитися, передати кимось пенсію чи соціальну виплату,зробити це якогось другого дня. Чи покинути газети в магазині, щоб люди самі приходили та розбирали. І здачу до копійки треба було здавати. Тож і люди були нами задоволені.
Йти служити, щоб боронити наш край
- Категорія: №6 від 09.02.2023 року
Наближається річниця, як російська федерація, грубо порушивши норми міжнародного права, розпочала повномасштабне вторгнення на територію нашої суверенної, незалежної України. Майже рік, як героїчні Збройні Сили України чинять спротив загарбникам, тримають оборону, проводять успішні контрнаступальні дії. Та ця кривава війна продовжується, противник несе значні втрати, але втрати несуть і українські війська. Триває мобілізація.
Про те, як працює під час дії воєнного стану 8 відділ Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній райвійськкомат), спілкуємося з його начальником, підполковником ЗСУ Василем Кубіним.
Отож, розкажіть, як у громаді проходить загальна мобілізація?
Незламний Дмитро Рей
- Категорія: №6 від 09.02.2023 року
Вже два тижні, як 26-річний боєць Збройних Сил України, старший солдат, командир відділення, командир бойової машини Дмитро Рей поповнив роту охорони 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній Теофіпольський райвійськкомат). Прийшов сюди після служби в 14 окремій механізованій бригаді, після важкого поранення. Хоч міг би вже не служити.
Сторінка 114 із 285