Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Впродовж минулого тижня, як і постійно, продовжував працювати Гуманітарний штаб Теофіпольщини. Що робили: відправляли посилки, завантажили продуктами довгострокового зберігання автомобіль військового який повертався у свій підрозділ, готували рибну тушонку, готувалися до благодійного частування у Міжнародний День волонтера.
Так, Володимир Яцюк повідомив, що 28 листопада відправили посилки вагою 80 кілограмів  для воїнів 58 мотострілкової бригади. Це матеріали для будівництва укріплень, газові балончики. Над збором коштів для закупівлі цих дуже потрібних матеріалів працювали голова ветеранської організації села Волиця-Польова Ніна Козак, вдова загиблого Героя Анатолія Баляса Ганна Баляс. Велику знижку на товари зробив власник магазину «Господар» у Теофіполі Володимир Мельничук, за волонтери йому щиро дякують.

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Здається це було ніби вчора, а 28 листопада вже минув рік, як на Донеччині загинув Анатолій Анатолійович Баляс з нашої Волиця-Польової. Було йому лише 47 років, був дуже хорошою, доброю людиною. Яке страшне горе впало на його родину, дружину та синів!
Проклята війна! Яка несправедливість, коли гинуть молоді чоловіки, яким би ще жити та жити, турбуватися про свою сім’ю, ставити на ноги дітей.

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Кривава війна продовжує забирати кращих, самовідданих захисників нашої громади та України. Вона обриває їх життя у розквіті сил. Вони полягли на полі бою з лютим ворогом, назавжди залишившись вірними військовій присязі та Батьківщині. До останнього подиху вони мужньо виконували військовий обов’язок, боронили рідну землю від загарбників.

 4 грудня, в середу, Теофіпольщина провела в останню земну дорогу Руслана Сергійовича Приходька з Волиці. Народився він 17 липня 1979 року, тож йому було лише 45 років.

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Відділ освіти, молоді та спорту Теофіпольської селищної ради, профспілка працівників освіти Теофіпольської територіальної громади сумують з приводу смерті вчительки-пенсіонерки Шибенської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лариси Арсенівни Савчук (Домчук), висловлюють щирі співчуття ветеранові педагогічної праці, багаторічному директору Шибенської ЗОШ І-ІІІ ступенів Сергію Юхимовичу Савчуку та його родині.
Після тривалої, виснажливої хвороби пішла з життя талановита людина, яка присвятила життя нелегкій вчительській роботі та до останку віддавала своє серце дітям. Завжди спокійна, врівноважена, лагідна, з ніжною душею, вона у кожній дитині бачила особистість, прагнула прищепити почуття гідності, справедливості, доброту та милосердя.
У такий важкий час ми з вами, дорогий друже, хай Бог допоможе вам пережити таку болючу втрату, а душа покійної знайде вічний спокій  на небесах!

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Як ми вже повідомляли, у Новоставцях  з лютого цього року почав працювати ще один волонтерський осередок на чолі з Оксаною Таранською. І це дуже добре, бо ж з того часу відправили більше сотні посилок з домашніми стравами бійцям-землякам з нашої громади.
Тож у Міжнародний День волонтера не можемо знову не розказати про їх невтомну роботу.

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Велике село Святець, проживає в ньому біля двох тисяч людей. Вийшли з нього багато розумних, обдарованих людей, здобули освіту, реалізували себе у столиці, великих та малих містах. Чимало живуть і за кордоном, але не поривають зв’язків з рідним краєм. Та багато святчан залишалися та  залишаються жити, працювати тут, де народилися, пізнали світ, увібрали в себе найкращі риси сільських трударів – любов до рідної землі, працелюбність, невтомність, доброзичливість, милосердя.

Категорія: №49 від 05.12.2024 року

Сьогодні знайшла вірш, який був написаний минулого року. Роки біжать, а біль залишається. Боже, захисти, не допусти, відверни...

Пам'яті жертв Голодомору...

"Мамо... матусю...рідненька... прокинься...
Чуєш... хтось ходить у нас біля хати...
Знаєш... мені такий сон гарний снився...
Слухай... я хочу тобі розказати...
Зараз... хвилиночку перепочину...
Ох... щось так важко мені говорити...

Категорія: №48 від 28.11.2024 року

Це про прекрасну, неймовірно талановиту, щиру українку, подвижницю культурно-мистецького руху Теофіпольщини, яка все своє життя віддала українській пісні, традиціям, обрядам та звичаям українського народу, їх збереженню та популяризації, Варвару Пилипівну Миронову з Теофіполя. Попри те, що не розлучилася з культурою, вже ж просто хотіла відпочивати, а таки нещодавно стала керівником народного аматорського хору ветеранів «Відлуння» Теофіпольського центру культури та дозвілля, продовжує брати активну участь у волонтерському русі, організовує збір продуктів, сама ділиться всім, що має, в’яже килимки для наших бійців, для юних козаків з “Подільсько-Волинської Січі».

  • Ви тут: 
  • Головна