Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №46 від 14.11.2024 року

В Гуманітарному штабі Теофіпольщини є добрі новини. До цього часу у штабі не було свого
вантажного буса, аби доставити продукти довготривалого зберігання, готові страви для наших
бійців-земляків, транспорт треба було наймати, або вишукувати не дуже вигідні варіанти.
Ось що розповів Андрій Петринюк:

Категорія: №46 від 14.11.2024 року

Майбутнє – за європейськими моделями
Хочу поділитися своїми міркуваннями напередодні Дня працівника сільського господарства. А
також з нагоди річниці, як відійшов у засвіти голова ФГ «Євроколос» Леонід Остапович Стецюк.
Сподвижник фермерського руху на Теофіпольщині, великий патріот рідного краю, сенсом життя
якого була розбудова українського села, покращення добробуту його мешканців.

Категорія: №46 від 14.11.2024 року

16 листопада в Україні відзначається День працівників радіо, телебачення та зв’язку. В
усі часи зв’язок був надійним помічником в економічній, соціальній, виробничій сферах,
у вирішенні багатьох суспільних і державних питань, особистих справ. А тим більш
тепер, коли живемо в умовах тотальної цифрової трансформації суспільства.
Тож цей день відзначають і фахівці зв’язку, що забезпечують роботу телефонних мереж та
мереж Інтернет-зв’язку. Люди, які працюють у цій сфері, роблять усе, щоб у нас працювали
стаціонарні та мобільні телефони й інтернет, щоб ми були в курсі останніх подій в Україні та
світі.

Категорія: №46 від 14.11.2024 року

Як швидко летить час! І вже 18 листопада минає рік, як Теофіпольщина понесла безмірну
втрату – цього дня назавжди зупинилося серце великого патріота, справжнього
подвижника українського села, досвідченого аграрія, багаторічного керівника
агропідприємства Леоніда Остаповича Стецюка з Гальчинець. Йому було лише 74.

Категорія: №46 від 14.11.2024 року

Ще одна жахлива звістка, ще одне страшне горе, ще одна трагедія. Ще один український
військовий, наш земляк, 27-річний Олександр Сергійович Гук з Лютарівки пішов від нас у
вічність. Як усвідомити, сприйняти, змиритися, як повірити?! Адже молодий,
досвідчений, підготовлений!

Категорія: №45 від 7.11.2024 року

Ніколи не здаватися, працювати, щось робити для людей – таке життєве гасло Алли Супрун з Ординець. Адже переконалася на власному досвіді, що ніколи не треба впадати у відчай, а збиратися з силами та переборювати труднощі, не замикатися на своїх проблемах, а спілкуватися з людьми, робити добро, дарувати їм світлі, прекрасні миттєвості.

Алла Ростиславівна за фахом – вчитель української мови та літератури, 24 роки у рідній Ординецькій школі (спочатку це була восьмирічна школа, далі, з побудовою сучасного двоповерхового приміщення – ЗОШ І-ІІІ ступенів, потім – гімназія)викладала свій улюблений предмет, була педагогом-організатором, заступником директора з виховної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи. Але з року в рік кількість учнів зменшувалася, отож, влітку 2023 року заклад був ліквідований. Більшість учнів стали навчатися у Кошелівському ліцеї Заслучнянської ОТГ на Красилівщині, частина – в Базалійському та Волице-Полівському ліцеях.

– Мої колеги, вчителі нашої гімназії,– розказує, – майже всі були трудовлаштовані, однак я та ще кілька вчителів залишилися без роботи. Звісно, все це я сприйняла дуже боляче, бо коли ти віддаєшся улюбленій справі, просто живеш нею, живеш настільки насиченим життям, і раптом залишаються лише спогади… Ще ж в липні минулого року був мобілізований мій чоловік Ігор, мав вже 52 роки, працював комбайнером в ТОВ «Україна-2001», їхав на роботу, зупинили, дали повістку. І я залишилася в хаті сама, бо наші дівчатка Олександра та Руслана вже дорослі, подарували нам онучків Микитку та Тимофія, живуть та працюють в Красилові та в Тернополі. Одним словом, переживала стрес, депресію.

Категорія: №45 від 7.11.2024 року

Продовжуємо звітувати про роботу Гуманітарного штабу Теофіпольщини за минулий тиждень. Що відбулося: третього листопада, в неділю, відбулося спільне засідання активу штабу та Благодійного фонду «Добра, Надії та Любові». Були присутні голова штабу Анатолій Козак, його побратими Василь Гандовський та Микола Тимощук, представники волонтерських груп штабу з Новоставець та Колок Наталія Гонюк, Олена Глов’юк, Галина Лепетун, Людмила Бас; голова правління фонду Андрій Петринюк, голова відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера, голова ГО «Теофіпольська спілка ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ «Єдиний щит»» Анатолій Стучинський, благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України отець Василь Крисак з сином Андрієм.

Обговорювали результати роботи штабу за вересень-жовтень цього року, визначили шляхи посилення співпраці з волонтерами з Тернопільщини, волонтерським центром Володимира Мосейка, волонтерськими центрами з Франції та Німеччини.

– Ми вже вирішили напряму, без посередників, співпрацювати з Асоціацією волонтерів Франції, – казав Андрій Петринюк, – тож чекаємо від його голови пана Паскаля звістки про зібрання нашої заявки, тоді будемо посилати свою фуру, нам обійдеться дешевше. І тоді будемо відправляти нашим бійцям те, що отримаємо. Є ще одна добра новина: звернувся наш хороший товариш Микола Дем’янович Романюк з Поляхової, колишній Поляхівський сільський голова, ми його прекрасно знаємо. Його дочка живе в Німеччині, разом зі своїм чоловіком бере участь у волонтерському русі на підтримку України, Збройних Сил України. Знову запропонував: ми надаємо заявку, там її збирають, а ми своїм транспортом її забираємо. Що ми замовили: медикаменти, турнікети, засоби гігієни, продукти довготривалого зберігання. Коли все буде готово, також будемо посилати свою машину, без посередників, як було минулого року. Що робимо далі: оскільки продовжуємо надсилати адресні посилки нашим бійцям-землякам, збираємося відправляти вантажі на передову, ще ж надійшла заявка від 3-ої Окремої штурмової бригади на картоплю ,моркву, цибулю, вермішель, крупи, чай, печиво, закрутки, оголошуємо акції по збору. Будуть працювати наші представники, жителі громади можуть зателефонувати до них, до мене, ми приїдемо і заберемо.

Категорія: №45 від 7.11.2024 року

Це про мешканців вулиці Садової у Новоставцях і не тільки. Адже проявили ініціативу, самоорганізувалися, невтомно працювали, вкладали кошти – і облаштували чудовий дитячий майданчик. На цій вулиці (по-колишньому звалася Усадьби, тут переважно молоді родини отримували садиби та будувалися) проживають 12 дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Не було їм де гратися, доводилося робити це на дорозі. Їхала машина – забиралися з дороги, проїхала – верталися.

На цій місцині, коло давньої, крислатої старої верби, розказують старожили, здавна гралися діти, збиралася молодь. Коло верби зимою вітер з поля надував такі великі снігові замети, що діти робили в них тунелі. А влітку, коли проходили дощі, тут була величезна калюжа, тож найсміливіші хлоп’ята перепливали її в нецьках. Всім було дуже весело, всі були щасливі.

У 1992-ому році сільська рада виділила тут крайню земельну ділянку під забудову молодому подружжю Світлані та Василю Кислюкам. Зводили хату, прибудови, обробляли город. Частиною ділянки, десь коло п’яти соток, якраз коло верби з калюжею, яка потроху сама висохла, не користувалися. От і віддали сусідам, молодим батькам цю територію для облаштування дитячого майданчика.

– У нас троє дорослих синів, – розказує Світлана Михайлівна, до речі, громадська активістка, в.о. голови Новоставецької сільської ветеранської організації, і віднедавна працівник відділення по роботі з ветеранами та членами їхніх сімей КУ «Теофіпольський центр надання соціальних послуг», – маємо шестеро внуків, живуть вони в Шепетівці, Вінниці та Старокостянтинові. Дуже сумуємо за ними. Тож ми з радістю це зробили і з великою втіхою спостерігали, як з початку літа тут завзято працювали батьки, долучалися до них і бабусі, і дідусі, і жителі села з інших вулиць.

  • Ви тут: 
  • Головна