Минулого четверга, 10 липня, черговий раз в Теофіполі відбулась мирна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених захисників та їх родин. Такі акції, для нас, як для рідних, це своєрідний спосіб боротьби, наша віра і надія бути почутими Господом Богом, спосіб побороти байдужість суспільства. Саме на таких спільних молитвах і акціях зовсім чужі один одному люди стають однією родиною, адже тут усі з однаковим болем , який об’єднав нас. Наш біль – страшна невідомість!
Ми вийшли на вулиці Теофіполя з плакатами, з прапорами, з гаслами тому, що для нас це крик з серця. Це наше звернення до кожного небайдужого і байдужого українця, що зараз наша черга боротися за тих , хто боровся за нас. На території нашої громади більше 70 родин, в чий дім прийшла звістка з болючим статусом «безвісти зниклий», статусом невідомості і надії.
Так, на жаль, реалії страшні, адже статистика безвісти зниклих і полонених збільшується, війна триває, але для нас наші рідні не статистика, не цифри, кожен з них це чийсь син, чоловік, батько чи брат. Більше 70 родин, які почали пошук і боротьбу за своїх рідних. На шляху пошуку десятки звернень та зустрічей з пошуковими організаціями та державними структурами, молитви, поїздки на обміни з надією, що ось сьогодні він повернеться, або хоча б почуємо звістку про нього, але далі цей статус - «безвісти зниклий».
Кожен з них повинен бути знайдений і повернений додому! Ми кричимо про це - і хочемо бути почутими! Ми боремось і віримо, що наші рідні повернуться до рідного дому живими. Наша віра незламна! Нам не можна зникнути в тиші - стань голосом тих, хто став твоїм щитом!
Наша єдність – це шанс повернути додому тих, кого ми так чекаємо! Тож закликаємо всіх і кожного не бути байдужими, доєднуватись, не вдавати, що вас це не стосується, коли бачите акції у нашому Теофіполі, чи інших містах і селищах. Не проходити повз, коли бачите ходу вулицею Небесної Сотні, доєднуватись до спільної молитви за усіх захисників і захисниць України біля пам’ятного знаку Пресвятої Богородиці. Адже молитва – це велика сила, сотні жінок і матерів після повернення рідного з полону промовляють – «Ми вимолили в Господа твоє повернення», то ж і ми не здамося!
Родини безвісти зниклих захисників України з Теофіпольської громади
