Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Пів року вже йде ця страшна війна. Пів року, у ХХІ столітті, за Незалежність України на фронтах бореться, гине цвіт української нації. Тож для нас, для тих, хто в тилу, хто не бачить війни, священним обов'язком є підтримка Збройних Сил України.  Постійно це робить наш  Гуманітарний штаб Теофіпольщини. Дуже добре, що волонтерські штаби тримають між собою зв'язок, спільними зусиллями легше виконувати конкретні запити наших бійців, відправляти потрібні вантажі на передову.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Я проста пенсіонерка та вже обділена здоров'ям. Тож моєю розрадою завжди було і є прочитати газету «Життя Теофіпольщини», дізнатися багато нового та цікавого, дізнатися про людей, багатих душею, порядних та милосердних. Тому і я хочу сказати добре слово про людину прекрасної душі , лікаря-фтізіатра Теофіпольської багатопрофільної лікарні Ларису Миколаївну Борисевич. Бо саме вона лікувала мене від коронавірусу в інфекційному  відділенні № 2 (терапія), коли мене здолала ця важка недуга.  Це лікар від Бога, високопрофесійний , чуйний, добросовісний спеціаліст, людина з великої літери.

Категорія: №34 від 25.08.2022 року

Продовження, початок у газеті № 33 від 18 серпня 2022 року

Розповідаючи про село Троянівку та її жителів, не можу не згадати про своїх предків і родичів, починаючи зі свого прадіда Парфена Ковальчука. Тим більше, що мій прадід мав пряме відношення до всього вищеописаного Н. І. Теодоровичем про Троянівку і сільську церкву.

Прадід мій був заможною людиною, користувався повагою односельчан, мав чимало землі. Багато років був старшиною села. В 1875 році, за його ініціативою і його фінансовою підтримкою та коштами громади села, було розпочато будівництво церкви. І, як описує Теодорович, спорудження цього храму було завершено 1879 року.

Одночасно з будівництвом церкви прадід розпочав спорудження приміщення, половина якого відводилась під канцелярію, а інша – житло для сім’ї. Тут теж усе було скріплено дерев’яними цвяхами. Через багато років я це бачив на власні очі.

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

Я прочитав цю збірочку не тільки очима, а й своєю чутливою душею. 

Добігав до кінця лютий 2022 і 24 його дня на нашу святу українську землю, подарованому нам Творцем, звалилася чорна біда – заграла в жилах сучасної московської орди, шизофреніка путіна кров хана Батия, змішана з алкоголем, і вона, вищирівши свою звірину, скажену, запінену  пащеку, вже відкрито посунула на нас, мирних українців.

А я з важкими думами в своїй білій голові(25 лютого мені стукнуло 85!) шкандибаю на пошту отримати бандерольку з виданою свіженькою книжечкою поетичних та прозових творів членів Новоставецького поетичного клубу «Ліра», висланої мені моєю дорогою сусідкою по наших селах Галиною Журбою (Фесун). Але замість бандерольки я приніс додому посилку, відкриваю, знімаю яскраву, кольорову серветку, а звідти дмухнула на мене і досі пам'ятним запахом нашого осіннього саду: то духмяні зимові яблучка, такі чистесенькі, без жодної плямки, з хвостиками видали той аромат. Вибрав, поцілував останнє, - і аж під ними лежала бандеролька з тою книжечкою.

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

Жили ми в Ірпіні в добротному приватному будинку, я працювала у виховному відділі Податкового Університету, чоловік Михайло - електриком, ростили 14-річного сина, доглядали мою хвору маму. Все в нас було добре, стабільно, ми вірили в краще, в європейське майбутнє України. Але наше мирне, спокійне життя перекреслив ранок 24 лютого. День, який ми ніколи не забудемо, день, коли почалася страшна, нечувана, кривава війна. Ми сиділи в підвалі, коли виходили, бачили загиблих, поранених, бачили поруйновані будівлі. Ми бачили смерть та розруху. Наше містечко російські загарбники просто знищували. На восьмий день ми виїхали з гарного, рідного Ірпіня. Наш будинок був пошкоджений, був зруйнований дах, повибивані вікна. Виїхали в чому були, взяли лише документи. Чоловік залишився, адже вже був бійцем територіальної оборони. З нами поїхала ще одна сім'я, мама і троє дітей.

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

«Моя рідня велика і красива» - автобіографічний нарис відомого на теренах нашого краю теофіпольця Андрія Костянтиновича Ковальчука. В ньому розповідається про його родину, односельців, друзів і знайомих.

 Нарис зацікавить широке коло читачів, бо тут показано, як треба знати і любити свій родовід, історію рідного краю, людей, котрі там мешкають.

Цей нарис було підготовлено до друку, коректором була, виконала величезний об'єм роботи, талановитий журналіст, визнаний майстер пера Людмила Миколаївна Данілкова-Довганюк. Мала вийти книга добродія Ковальчука  ще в далекому 2013 році. Але сталося непередбачуване:  Андрія Костянтиновича раптово підкосила недуга і він  у травні 2014 року відійшов у потойбічні світи. Нехай йому там спокійно спочивається…

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

Напередодні Дня Незалежності, у розпал широкомасштабної агресії російської федерації проти України, розповідаємо про родину Кислюків з Новоставець. Родину, яка заслуговує на визнання та вшанування. За чітку патріотичну позицію, за відданість Батьківщині, за віру в Україну, за віру в нашу перемогу.

Категорія: №33 від 18.08.2022 року

Новоставецька первинна ветеранська організація була створена у 1987 році. Першим головою був обраний Макар Петрович Мартинюк. Під його керівництвом проводилася активна пошукова робота. Було з’ясовано, що під час окупації фашистами  в Ізяславській тюрмі було страчено наших односельців: секретаря райкому комсомолу Петра Диду, голову сільської ради Івана Сіверського, командира Червоної армії Степана Сіверського, Дениса Таранського і його дружину Наталю за зв’язки з партизанами.

  • Ви тут: 
  • Головна