вологість:
тиск:
вітер:
Життя дало мені новий шанс
- Категорія: №39 від 29.09.2022 року
Понад усе чекаю Перемоги і продовжуватиму розпочату справу
У 1979 році, після закінчення Вінницького педінституту, прийшла на роботу в Мануїльську середню школу. З висоти своїх років згадую, що студентські роки були найкращі. Вони дали початок великій дружбі, яка триває до цих пір. З моєї групи вийшло два поети та два письменники. Всі ми реалізували себе, проклали свої дороги в життя після інституту.
Звичайна вчительська біографія. У 1979 році, після закінчення Вінницького педінституту, прийшла на роботу в Мануїльську середню школу. З висоти своїх років згадую, що студентські роки були найкращі. Вони дали початок великій дружбі, яка триває до цих пір. З моєї групи вийшло два поети та два письменники. Всі ми реалізували себе, проклали свої дороги в життя після інституту.
На педагогічній ниві у Святецькій середній школі у мене були класи, які залишили слід у душі на все життя. За 30 років роботи з дітьми були класи, з якими я пережила уроки, які можна назвати подарунками долі. Завжди пам’ятатиму Світлану Павлюк, Катю Щирбу, Олену Мєлкозьорову, Олену Блюсюк. Це був урок, коли я лише маленькими фразами направляла дітей, а учні самі активно вели розповідь, діалог, дискутували. Мені, як вчительці, жаль, що на той час під руками сільського вчителя не завжди був магнітофон, щоб записати для історії все, що говорилось у класі.
Моя рідня велика та красива
- Категорія: №39 від 29.09.2022 року
Продовження, початок у газетах №№ 33-38 від 18, 25 серпня, 1, 8, 15 та 22 вересня 2022
Турбувало мене з матір’ю ще одне питання: де брати гроші, щоб платити за школу? Мати, як тільки могла, вишукувала кожну копійку, аби заплатити податок, а ще тут моє навчання у школі. На базар несла все – масло, сметану, молоко. Я ж навчався добре. На роботу в колгосп ходив рідше, бо вже повернулась з армії більшість чоловіків Троянівки.
Нині багато людей займаються бізнесом, а я цей шлях пройшов ще в 1947 році. В той час деякі колгоспи сіяли соняшники, щоб виготовляти олію. Я зі своїми товаришами Крисаном Ринчуком і Федором Слідзюком ходили в колгоспи сіл Караїна та Авратин, які сіяли соняшники, і там купували по 16 кілограмів цього насіння. Мати піджарить насіння, і я несу його на базар для продажу. Два рази ми ходили з ношами на базар в Антоніни, а ще два рази – в Ізяслав. Ніч пересидимо на вокзалі, а вранці – знову на базар. Продавали по 1 карбованцеві за склянку (гроші були знецінені, бо тільки в 1961 році вони були реформовані). Отож, продамо соняшникове насіння, вторгуємо копійчину, але не тринькаємо грошей (за добу витрачали лишень на одного пиріжка з тушкованим буряком). Перекусивши, спродавшись, повертаємось пішки додому. Нагадаю, що з Ізяслава до Троянівки відстань складає 50 кілометрів, а з Антонін – 40.
Зробив потужний повербанк для наших бійців на фронті
- Категорія: №39 від 29.09.2022 року
Сьогодні, коли сьомий місяць триває повномасштабна агресія російської федерації проти незалежної України, Збройні Сили України підтримує, хто, як може. Бо це святий обов’язок кожного свідомого українця, кожного патріота, хто хоче жити у вільній країні.
Ось як вирішив конкретно допомогти нашим бійцям, які на фронті, на передовій вже мерзнуть в бліндажах чи окопах, лікар– епізоотолог першої категорії Теофіпольської державної районної лікарні ветеринарної медицини Володимир Новідчук з Теофіполя. Коли навчався в школі, любив фізику, захоплювався електронікою, але вступив, куди було можна, до Золочівського технікуму Львівського Аграрного Університету. Далі екстерном здобув вищу освіту Львівському Університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.Гжицького. І вже 17 років працює за спеціальністю.
Завжди був майстром своєї справи
- Категорія: №39 від 29.09.2022 року
25 вересня відсвяткував свій славний 70-річний ювілей голова первинного ветеранського осередку села Михнівка Павло Олександрович Трофімов. Цю добру мудру людину знають у селі як хорошого господаря, дбайливого і турботливого сім’янина. Цінують його тут за доброзичливе ставлення до односельців, готовність завжди радість та горе ділити навпіл.
Після закінчення Великозозулинецької середньої школи, що на Красилівщині, Павло поповнив ряди хліборобського роду. Влився в механізаторські лави місцевого агроформування. Відслуживши в армії встановлений для строковика термін, став студентом одного з Одеських профтехучилищ харчової промисловості. Освоював там фах електромеханіка контрольно-вимірювальних приладів. Завершивши навчання, з дипломом спеціаліста в кишені, був направлений на роботу на Теофіпольський сироробний завод. Трудився за спеціальністю.
Теофіпольщина втратила ще одного Героя
- Категорія: №38 від 22.09.2022 року
Триває кривава повномасштабна війна російської федерації проти нашої суверенної України. Героїчно протистоять навалі дикої московської орди доблесні Збройні Сили України. Утримують позиції, знищують ворога, його техніку, проводять успішні контрнаступальні дії. Але в цій нещадній боротьбі, в цьому смертельному двобої гинуть і українські військовослужбовці, патріоти, які захищають рідну землю.
Страшне горе прийшло в родину Тетяни та Сергія Розквасів з Базалії. В одну мить чорним крилом впало на цю гарну родину страшне горе. Прості, хороші люди, мама працює санітаркою Базалійської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, батько Сергій – електрик Теофіпольського РЕМ. Жили, давали собі раду, підтримували дітей Петра та Машу, вірили, сподівалися на краще.
Повертайтеся з перемогою!
- Категорія: №38 від 22.09.2022 року
Сьомий місяць триває ця жахлива війна, яка немає аналогів у сучасному світі. Бо російська федерація всупереч принципам міжнародного права, всупереч міжнародному визнанню кордонів нашої суверенної країни, продовжує повномасштабну військову агресію на території України. Продовжує вбивати, калічити, катувати, руйнувати, знищувати українців, все українське.
Продовжує чинити воєнні злочини, завдає ракетні, артилерійські, авіаудари по мирним жителям міст, містечок та сіл, по цивільній інфраструктурі. І роблять це рашисти з особливою жорстокістю, з особливою ненавистю та люттю.
Сьомий місяць стримують підлого та підступного ворога, тримають оборону та крок за кроком визволяють окуповані території доблесні Збройні Сили України. І професійні військовослужбовці, і мобілізовані резервісти, і просто військовозобов’язані мужньо, героїчно борються за Незалежність нашої Батьківщини, за свободу, за волю, за право жити у демократичній країні. Сьогодні у підрозділах ЗСУ воюють, виконують бойові завдання сотні наших земляків, жителів нашої громади. Тож наша розповідь – про молодих офіцерів, братів Назарія та Максима Кравчуків зі Строків, про їх батьків Ніну Андріївну та Івана Васильовича, про віру в перемогу, про надії та тривоги.
«Олійники» господарюють
- Категорія: №38 від 22.09.2022 року
2022 рік назавжди увійде в новітню історію України, в новітню історію країн світу. Адже безпрецендентна повномасштабна збройна агресія російської федерації спричинила такий героїчний, потужний, рішучий спротив українського народу, Збройних Сил України, якого ніхто у світі не очікував. І вже очевидно, що саме боротьба українського народу за свою Незалежність, цей вражаючий спротив державі-агресору змінить світовий порядок.
Ця жахлива війна спровокувала ряд глобальних криз – продовольчу, паливну та фінансову, і, як стверджують експерти, їх наслідки – зростання цін на продукти, паливо, стрімка інфляція – боляче вдарить по найвразливіших верствах населення країн Африки, Близького Сходу. Загалом Україна до війни постачала 10% світового експорту пшениці, понад 15-20% ячменю, понад 50% соняшникової олії. В українських портах через війну було заблоковано майже 4,5 мільйонів тонн зерна. І хоч у серпні відбулося розблокування чорноморських портів, в першу чергу українська економіка вже понесла значні збитки. Понесли втрати і вітчизняні аграрії, адже притримували збіжжя до весни, щоб вигідніше продати. А ціна впала вдвічі.
Моя рідня велика та красива
- Категорія: №38 від 22.09.2022 року
Наголошую, я пам’ятаю про голод 1933-го лише з розповідей своєї матері, бо було мені тоді лише три роки. То було страхіття. Але я добре пам’ятаю і пережив голод 1946-1947 років. Після війни занедбана земля родила погано. Жито давало 10-12 центнерів з гектара, а пшениця – найбільше по 15 центнерів. 1946 рік видався посушливим. Дощів випадало дуже мало і рідко. Посіви всіх культур мали мізерний вигляд. Незадовго до жнив у багатьох місцях пройшли сильні градобої. І так мізерні посіви були знищені градом. Надії на врожай не було.
Сторінка 126 із 285