Погода

Нещодавно на футбольному майданчику зі штучним покриттям Базалійського ліцею відбувся турнір з міні-футболу серед ветеранів 50+ пам’яті загиблих воїнів Базалійського старостату Теофіпольської громади.

За останні  два з лишком десятиліття українське село пережило чи не найбільше потрясінь. Пригадуємо, як колись міцний колгосп ім. Комінтерну раптом почав дрібнитися: від’єдналося село Кузьминці. Відтак створилося товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», яке об’єднало два села: Поляхову та Романово. У 1997 році селяни обрали своїм керівником Лідію Григорівну Самойлюк. І не помилилися…  Всі з радістю зустрічали цю звістку, бо вже знали її як здібного, талановитого, наполегливого та відповідального працівника в якості учительки, бригадира, заступника голови колгоспу.

 

   В Австрії чоловіки виходили на пенсію у 65 років, а жінки у 60. З 1 січня 2024 року пенсійний вік жінок щороку поступово зростає і має становити також 65 років для усіх народжених після 1 січня 1968 року. Це пов"язано, в першу чергу, з тим, що тривалість життя жінок, за статистикою, довша, ніж чоловіків. Проте це не єдиний фактор, що примушує політиків та економістів замислюватися над підвищенням пенсійного віку: старіння населення, перевищення смертності над народжуваністю, наплив мігрантів/біженців, дефіцит бюджету тощо. Усе це дає підстави думати, що пропозиції про встановлення віку виходу на пенсію у 70 років як для чоловіків, так і для жінок  незабаром може стати реальністю. 

 

  20 листопада наш багаторічний керівник СТОВ «Нива», мудра, справедлива, енергійна, щира, доброзичлива людина Лідія Григорівна Самойлюк відзначає свій поважний ювілей. Все її життя – це зразок працелюбності, сумлінності, відданості обраній справі.  Доля обдарувала її гострим, допитливим розумом, залізною волею, сильним характером, безперечним талантом лідера. Бо мудро керувати, приймати влучні рішення, завжди знаходити правильний шлях до успіху – це справжній великий дар Божий.

У понеділок, 17 листопада, Теофіпольщина попрощалася з Василем Івановичем Годиною зі Строків. В останню земну путь його провели односельці, жителі навколишніх сіл, побратими. Люди гірко плакали, шкодували хлопця, бо доля в нього видалася не солодкою, як мед, а постійно його випробовувала.