За останні два з лишком десятиліття українське село пережило чи не найбільше потрясінь. Пригадуємо, як колись міцний колгосп ім. Комінтерну раптом почав дрібнитися: від’єдналося село Кузьминці. Відтак створилося товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», яке об’єднало два села: Поляхову та Романово. У 1997 році селяни обрали своїм керівником Лідію Григорівну Самойлюк. І не помилилися… Всі з радістю зустрічали цю звістку, бо вже знали її як здібного, талановитого, наполегливого та відповідального працівника в якості учительки, бригадира, заступника голови колгоспу.
Життя Лідії Григорівни – це трудовий подвиг, здійснений на благо села, його людей. Господарство міцно тримається на ногах. В селі немає жодної грунтової дороги, всі асфальтовані. Село газифіковане, вулиці освітлюються в нічні години.
Пригадую той час, коли у 1997 році було побудовано школу-садок в селі Романово, впродовж 5 років поспіль, починаючи з 1998 року, створювався новий дизайн Поляхівського навчального закладу: було проведено ремонт приміщення школи, спортивної зали, шкільної їдальні. Перші комп’ютери, шкільні меблі, харчування учнів, поповнення шкільної бібліотеки навчальною та художньою літературою, преміювання учнів на початку навчального року, новорічні подарунки, заміна опалювальної системи на першому поверсі школи, ремонт теплотраси, заміна вікон на металопластикові, модульна газова котельня, ремонт даху та заміна покрівлі закладу освіти - майже всі потреби школи ми могли вирішувати при допомозі місцевого господарства, завдячуючи Лідії Григорівні. В минулому навчальному році з’явилась проблема з харчуванням дітей, оскільки проводився капітальний ремонт шкільного харчоблоку. Вирішити проблему знову допомогла Лідія Григорівна. Впродовж цілого навчального періоду ми мали можливість безкоштовно орендувати їдальню господарства.
Як і для кожного з нас, для Лідії Григорівни її діти та онуки – сенс життя, втілення мрій. Віддаючи їм чесно і натхненно тепло свого серця, вона зуміла їх виховати справжніми людьми. Син Микола Романович Якубівський та дочка Леся Романівна Кірєєва – випускники Поляхівської школи, справжні професіонали, чуйні і уважні до людей, заслужили гідну шану від односельців. Люди кажуть, що життя вдалося, якщо людина збудувала хату, виховала дитину, посадила дерево. Зроблених Лідією Григорівною добрих і великих справ вистачило б не на одне людське життя...
Недаремно про таких людей в народі говорять: «Не місце красить людину, а людина місце». Ми вдячні цій великій людині за мудрість, працьовитість, людяність, надійність, повагу до старших і любов до дітей. Ми віримо, що вона ще багато принесе користі своїй країні і народу, передаючи мудрість, великий досвід керівника прийдешнім поколінням.
В ці листопадові дні директор нашого господарства відзначає подвійне свято День працівників сільського господарства України та свій день народження. Шановна, Лідіє Григорівно, Ваша підтримка — свідчення Вашого небайдужого ставлення до проблем освіти і розуміння непересічної важливості шкільного виховання. Від усього серця бажаємо Вам здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, душевного спокою та достатку. Низький уклін Вам за Вашу натхненну і самовіддану працю, за Вашу непохитну віру у майбутнє нашого краю. Хай Господь Бог сторицею віддячить за Ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану нам.
Від усієї шкільної родини Валентина Савчук, директор Поляхівського ліцею Тефіпольської селищної ради
