У понеділок, 17 листопада, Теофіпольщина попрощалася з Василем Івановичем Годиною зі Строків. В останню земну путь його провели односельці, жителі навколишніх сіл, побратими. Люди гірко плакали, шкодували хлопця, бо доля в нього видалася не солодкою, як мед, а постійно його випробовувала.
Народився Вася 11 лютого 2000-ого року у родині Лесі та Івана Години. Ріс доброю дитиною, жалів матір, дуже любив батька та меншого братика Валентина. Та життя буває жорстоким, мало зазнав любові та родинного тепла.
Навчався та закінчив Строковецьку ЗОШ І-ІІ ступенів. Вчителі згадують про нього лише добре, кажуть, що був простим, слухняним, працьовитим, хорошим учнем, не було з ним ніяких прикрощів. Вредним не був.
Після школи пішов вчитися на тракториста-машиніста широкого профілю у Теофіпольський професійний аграрно-промисловий ліцей. Після закінчення працював у відділку ТОВ «Україна-2001».
Далі була чорна смуга у житті. Підстава, ув’язнення. Кажуть люди, що ні в чому не був винним, наркоту підкинули. Майже три роки свого молодого життя втратив даремно.
Батько Іван Павлович з початку війни пішов на фронт, у матері вже давно була друга сім’я. Повернувся додому Вася в січні цього року. Хотів бути щасливим, мати свою родину, свій затишний куток… Не судилося. Пошкодував меншого брата, взяв на себе його вину. Між тюрмою та війною вибрав війну. Отак сильно побило його життя.
Був мобілізований 13 лютого 2025 року. Недовго довелося йому захищати Вітчизну, служив у 38-ій окремій бригаді морської піхоти на Донецькому напрямку, під Мирноградом. Загинув 28 жовтня 2025 року, до останнього подиху виконував бойові завдання, був вірним військовій присязі.
Панахиду за загиблим відслужили у храмі Святої Великомучениці Катерини Православної Церкви України у селищі цукрового заводу. Поховали Героя Василя Годину у рідних Строках, на сільському цвинтарі з усіма військовими почестями. Йому назавжди залишилося 25 років.
Ще однією зорею збагатилося небо. Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, всім, хто знав Василя. Важко підібрати слова, коли серце стискає біль, а сльози навертаються самі собою. Та немає таких слів, щоб вгамувати біль втрати. Всі, хто знав Василя Годину, підтвердять: це була добра, світла людина. Дуже схвально про нього відгукнувся земляк, бойовий офіцер Максим Кравчук. Написав у мережах: « Прощавай, друже! Ми за тебе відомстимо!»
Нехай його вічна зоря світить із висоти, аби всі пам’ятали, якою ціною дається життя на землі. Вічна шана і пам’ять загиблому Герою!
А.Джус
