Деталі

Категорія: №18 від 02.05.2019р.

Перегляди: 651

 Буяла весна 1957 року. Молода сім'я відправилась на маївку. П'ятирічне дівча, схоже на раннього метелика, у світлій сукенці і з білими бантами  в русявих кісках, безперестану підстрибувало навколо  батьків.   Тато Іван, середнього зросту, худорлявий чоловік, з  густою чуприною, глибоким, проникливим поглядом, легко, по-весняному зодягнений, неквапом ішов широкою лісовою  стежкою-доріжкою. Поряд із ним – дружина Ніна, миловида красуня з пишною темнорусою  косою, акуратно  закладеною на потилиці. Донька Наталочка почувалася  найщасливішою у світі:татко сьогодні не на роботі, а з ними. І тут, у лісі, так гарно! Десь у місті ще шумлять травневі свята. А тут – тут люди юрбами прогулюються  заміським тернопільським  лісом. Дерева злегка погойдують свої зелені віти. В повітрі розлита весняна теплинь, що ніжно огортає  дерева, кущі, усіх людей.

Детальніше: Щемливий слід татусевої долі